|
|
 Як повідомляє сайт Посольства України в Румунії, 27-29 березня 2010 року у повітах Яси, Тульча, Тіміш продовжилися культурно-мистецькі заходи в рамках Днів Шевченка, організовані Союзом українців Румунії. Участь та сприяння у проведенні заходів надало Посольство України в Бухаресті.
Повіт Яси. У Яському національному коледжі мистецтв була відкрита виставка творів місцевих художників та експонатів української народно-ужиткової творчості, майстерня писанкарства, експонувалися стенди з інформацією про Україну. Літературно-концертну програму за творами Тараса Шевченка представили аматорські колективи міста Яси, а також гості з сіл Негостина та Балківці Сучавського повіту. На урочистостях були присутні віце-мер м.Яси Р.Олтяну, голова СУР, депутат Парламенту С.Бучута, радник-посланник Посольства В.Котик, делегація Сучавської філії Союзу українців Румунії, місцеві українці, представники громадськості.
 Захист національних меншин – одна з найактуальніших проблем сучасності. Роль і значення цього питання у справі забезпечення прав людини, підтримання миру і стабільності зростають з кожним роком. Міжнаціональні стосунки є однією з найскладніших проблем, а питання прогнозування та запобігання конфліктів на етнічному ґрунті є актуальними для будь-якої багатонаціональної держави. Відтак, для активізації напрямів державної етнонаціональної політики щодо захисту національних інтересів і відстоювання їх на міждержавному рівні, необхідно максимально удосконалити форми і методи діяльності органів державної влади, зокрема тих, до компетенції яких належать ці питання.
 Починаючи з 1848 року, відколи почалося пробудження національної свідомості, румунське питання порушується на Буковині на підставі помилкових передумов, помилковим методом, помилковими засобами, переслідуючи помилкову мету.
Помилковою передумовою є твердження, яке стало догмою, буцімто на час австрійської окупації Буковина мала чисто румунське населення. Насправді ж документи тих часів згадують тільки про „молдаван”. Однак в мові Австрії цей термін мав не етнічне, але лише географічне значення. Абсолютистський режим в Австрії не знав чехів, поляків, словенців, а лише богемців, моравців, галіціянів, карніолінів, так само як і нинішній режим знає в недавно анексованих областях тільки боснійців. Термін „молдованин” нічого не говорить про національність мешканців Буковини. Ще менше має значення те, що австрійський уряд відразу ж після окупації листувався зі своїми установами на Буковині румунською мовою. Під пануванням Молдови румунська мова була офіційною, так як сьогодні, під пануванням Австрії, офіційною мовою є німецька. Тож так само тодішня офіційна румунська мова не є доказом, що населення Буковини на час окупації було румунським, як і нинішня офіційна німецька мова не є доказом, що населення Буковини є німецьким. Читати далі: Аурел Ончул. Румунське питання на Буковині
 СТЕНОГРАМА ПРОГРАМИ «СУТЬ РЕЧЕЙ» НА СТАНЦІЯ ФМ ВІД 11 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ (19.00 – 20.00)
Запрошені до студії гості: Василь Терицану, депутат обласної ради (Партія Регіонів) та Лівіу Русу, депутат обласної ради (“Наша Україна”). Ведуча – Оксана Денисюк, журналіст.
Ведуча: перше запитання – як працювалось та жилось за старої влади та які плани на співпрацю з новим урядом, з новим президентом?
Василь Терицану: нам, представникам різних національних меншин, тут на Буковині завжди жилось добре, тут завжди панувала толерантність, доброзичливість, дружність і взаємоповага. Читати далі: Чи справді Буковина толерантна?
Такі заходи давали можливість розглядати певні історичні регіони імперії (наприклад, Моравію, Галичину, Буковину та ин.) як обширну «контактну зону» міжетнічних відносин, де відбувається найбільш активна взаємодія між представниками різних етнічних груп, і помітна різниця у характері міжетнічних взаємин. За усіх недоліків власної політичної системи, безкінечних внутрішніх протиріч та конфліктів, наднаціональна держава Габсбурґів середини ХІХ – поч. ХХ ст. уявлялася центральноевропейським народам державним утворенням, яке здатне розвиватися, вдосконалюватися і загалом позитивно захищати інтереси своїх громадян. Правлячій династії та її адміністрації вдалося закріпитися на просторах від Альп до Трансільванії і від Галичини до Далмації і дати народам, що заселяли ці території, загальні державно-правові рамки і створити умови для їхньої економічної, політичної і культурної співпраці (а пізніше – суперництва).
17 березня в Товаристві «Український Народний Дім в Чернівцях» відбулась прес-конференція організаторів акції «Український буквар – українським дітям Південної Буковини!». Зокрема, у прес-конференції взяли участь голова Народного Дому Володимир Старик, голова Буковинського округу Союзу українців Румунії Іван Боднар та перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Павлюк.
 Цьогорічна акція «Упорядкуємо пам’ять та пам’ятки», організована Комітетом з догляду за українськими історичними похованнями, що відбулася 27 березня 2010 року, не була велелюдною. На заклик Комітету відгукнулися депутати Першотравневої районної ради та активісти молодіжних організацій. Саме завдяки цим справжнім ентузіастам відновлення нашої історичної пам’яті було прибрано та впорядковано більше тридцяти історичних поховань на Руському цвинтарі в Чернівцях.
Смисловою віссю, довкола якої розгорталася акція, стали три увінчані тризубами надгробки, які чудом вціліли в часи комуністичного режиму і вже в силу своєї унікальності є, по-суті, пам’ятками всеукраїнського значення. Про два з них – члена Української Національної Ради Антона Лукашевича та відомої української письменниці Євгенії Ярошинської – було відомо вже віддавна, натомість третій, на могилі члена Української Національної Ради Теодора Іваницького, було виявлено активістами Комітету поблизу Хреста репресованих лише в минулому році. Надгробок Теодора Іваницького потребує негайної реставрації, тому обов’язком і міської і обласної влади є виділення коштів для цього.
Читати далі: Тризуби нашої пам’яті
 Сайт посольства України в Румунії наводить інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії Маркіяна Кулика агентству „Медіафакс”.
1. Новий президент України Віктор Янукович заявив у своїй інавгураційній промові в українському парламенті, що Україна має бути «європейською позаблоковою державою», відзначаючи, що не прагнутиме приєднання а ні до Росії, а ні до Заходу, як про це повідомляє АФП. Як можна інтерпретувати сигнали нового президента у тому, що стосується зовнішньої політики України?
Гадаю, що сигнали самі по собі є чіткими і зрозумілими і не потребують іншої інтерпретації. Під час першого закордонного візиту Глави Української держави, який відбувся до Брюсселю 1 березня, підкреслювалося, що європейська інтеграція залишається ключовим пріоритетом зовнішньої політики нашої держави, стратегією здійснення системних соціально-економічних реформ. У цьому контексті ми сподіваємося на реалізацію ближчим часом досягнутих домовленостей щодо прискорення переговорів з укладення Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі, а також щодо спрощення візового режиму між Україною та Євросоюзом.
Читати далі: Інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Румунії Маркіяна Кулика агентству „Медіафакс”
 Н.Попеску (аналітичний центр «Європейська рада з питань зовнішніх відносин» (Лондон, Великобританія)
З населенням у 46 мільйонів Україна — одна з найбільших держав Європи. Але її страхи і відчуття власної незахищеності, коли вона опинилася між двома великими гравцями — ЄС і Росією, скоріше характерні для маленької країни. Наражаючись часом на відкриті виклики своєму суверенітету і територіальній цілісності з боку Росії, постійно перебуваючи в напружених відносинах із Москвою — з приводу поставок енергоресурсів, дипломатичних скандалів або Криму, — зовнішня політика України надчутлива до будь-яких зовнішніх подразників.
|
|
