Важкий закон про мову, майбутнє якого досить сумнівне, переможно пройшовся цього тижня Південним Сходом країни, не залишивши сумнівів у справжніх намірах влади, з приводу яких, власне, ніхто й не сумнівався. Після кожного рішення про надання російській мові статусу регіональної, ухваленого тією чи іншою місцевою радою під оплески, влада голосно заявляла про виконані нею передвиборні обіцянки.
Стало зрозумілим і інше. Влада, додавши ваги «великому и могучему» в Одесі, Ізмаїлі та на території всієї Одеської області, може спочивати на лаврах. Про мови національних меншин доведеться подбати самим меншинам. Саме їхні інтереси насамперед покликана захищати Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, яку Україна давно ратифікувала і на яку так люблять посилатися відомі регіонали. Інтереси етнічних груп і захист їхніх мов владу анітрохи не турбують.
Але мовний маховик запущено. Деякі національні меншини цілком можуть скористатися правом, наданим законом, і вимагати для своїх мов статусу регіональної на територіях їх компактного проживання.
«Великий и могучий»
В Одеській області проживає 62,8% українців і всього 20,7% росіян. Але, виходячи з мовного складу населення (а тут головний критерій не національність, а рідна мова), російська набирає 41,9% . А все тому, що мову Пушкіна при проведенні всеукраїнського перепису населення у 2001 році назвали рідною 28,2% українців, 19,6% болгар, 18,3% молдован, 18,4% гагаузів та інші національності. А сьогодні за новим законом вони можуть розраховувати на регіональний статус для своєї мови на території району, міста, села, селища, якщо нею, згідно з даними останньому перепису, розмовляють 10% населення.
Таких даних поки що немає. Органам статистики для надання даних місцевим радам закон відвів три місяці. Коли Одеська міськрада ухвалювала своє рішення, то оперувала, як повідомив мер міста Олексій Костусєв, свіжими даними соцопитування, проведеного одним з міських управлінь. Хоча з російською мовою, яка в Одесі зашкалює, питань ні в кого не виникало. Треба сказати, самих росіян в Одесі проживає не так уже й багато — 29%, тоді як українців — 61,6%. А от в інших меншин з відсотками можуть виникнути проблеми.
Регіонали вже заявили про необхідність підняти планку до 20—30%. Хоча в законі міститься й інша рятівна норма. Окрім місцевої влади, жителі населених пунктів можуть самостійно ініціювати питання про надання мові статусу регіональної. Для цього необхідно зібрати понад 10% підписів. І виконати вимоги, які висуваються при референдумі. Словом, перешкоду подолано, якщо влада не проти колективної ініціативи. А тут якраз і зарито собаку.
Для чиновників будь-яке нововведення — це додатковий головний біль, а тепер з’явиться не тільки новий документообіг, пов’язаний з перекладом, а й знадобляться кадри зі знанням мов меншин. Тому районні чиновники і депутати не поспішають виявляти свій інтерес до мовного закону. Точніше, до прав меншин. Втім, як і обласні.
Одеська облрада, як відомо, 15 серпня ухвалила рішення щодо заходів з імплементації положень Закону України «Про засади державної мовної політики». Воно відоме тим самим, що й усі інші з цього ряду, — закріпленням за російською мовою статусу регіональної. Отже, депутати звеліли всім місцевим радам ухвалити рішення щодо розвитку, використання та захисту «великого и могучего» і згадали також про «інші мови», які, згідно із законом, підпадають під статус регіональних. Які і де — ані слова. Це все, чого удостоїлися мови меншин, які справді потребують підтримки і захисту.
Після засідання сесії та ухвалення «історичного», за словами регіоналів, рішення голова Одеської обласної ради Микола Пундик, відповідаючи на запитання журналістів про інші мови, скаже буквально таке: «За даними перепису населення, в кількох селах претендуватимуть на статус регіональної молдавська мова, болгарська. І все». Досить лаконічно, але зрозуміло, що й кому світить.
Того ж дня, 15 серпня, в Ізмаїлі влада в терміновому порядку теж скликала сесію міськради і закріпила за російською мовою регіональний статус. А для підтримки і схвалення своєї ініціативи організувала мітинг, на який, за повідомленням місцевих ЗМІ, зігнали вчителів і чиновників. Виступаючи перед учасниками зібрання, мер Ізмаїла Андрій Абрамченко скаже, що російська мова була й залишається мовою міжнаціонального спілкування в місті, де проживають представники 80 національностей.
В Ізмаїлі, за даними всеукраїнського перепису, переважає російське населення — 43,7%. За ним ідуть українці — 38%, болгари — 10% і молдовани — 4,3%. Інші групи нечисленні. Представники низки громадських організацій звернулися до влади міста з проханням включити до порядку денного питання про закріплення за болгарською мовою статусу регіональної, надавши для цього необхідні дані. Однак їм було відмовлено. Зараз вони готують скарги, у тому числі на ім’я президента країни.
Заради «купки людей». Та ніколи!
Звичайно, про жодну рівноправність мов, про що недавно в Севастополі говорив Віктор Янукович, за такого ставлення влади не може бути й мови. Новий закон не встиг вилупитися з яйця, як перетворився на суцільне зелене світло для російської мови, призначення якої, крім усього іншого, — залишатися, як і раніше, засобом міжнаціонального спілкування в містах і районах області. Це при тому, що кількісна перевага — на боці носіїв інших мов. Приміром, у Болградському районі проживають 60,8% болгар і 18,7% гагаузів, у Ренійському — 49% молдован. В інших районах їх менше, але достатньо для надання мові статусу регіонального. В Ізмаїльському і Тарутинському районах болгари становлять відповідно 25,7 і 37,5%, у Кілійському і Котовському молдовани — 15,8 і 25,9%.
Проблема в тому, що місцева влада — ні в областях, ні в районах — не бачить ці мови регіональними на території районів. Звичайно, можна надати молдовській мові статус регіональної на території того чи іншого села. Але рішення місцевих рад там і так ухвалюються рідною мовою. У болгарських селах, щоправда, ситуація інша. Раніше вони друкувалися російською, зараз — українською, а стануть — болгарською. Але річ не тільки в документах, з якими має справу частина населення. Болгари хочуть, щоб їхні діти могли навчатися рідною мовою не тільки в сільських школах, а й у вищих навчальних закладах. Але їхні зусилля відкрити в Болграді невеликий українсько-болгарський університет культури і мистецтва успіхом поки що не увінчалися, хоча цій ідеї вже років п’ять.
Що дасть новий закон болгарам для розв’язання цієї проблеми? Та нічого, як видно з висловлювань представників партії влади, для котрих болгарська, молдовська, угорська… — це мови, які розуміє «купка людей», як висловився заступник голови фракції ПР Михайло Чечетов. На його думку, лише українська і російська, які розуміє весь народ України, потребують особливого статусу.
«Я можу зрозуміти висловлювання політиків на адресу опонентів, але заява щодо інших національностей — це, щонайменше, нетолерантно, — сказав у своєму коментарі для DT.UA президент Асоціації болгар України, депутат Одеської обласної ради Антон Кіссе. — Європейська хартія ратує за збереження саме історичних мов меншин. Мов, які є для них рідними, а не чужими, використовуваними через обставини, що склалися.
Бессарабія — це край компактного проживання гагаузів, молдован, болгар, мови яких становлять культурне багатство і різноманітність Півдня Одещини. На їх збереження і розвиток і має бути націлений новий закон про мови, який, треба сказати, потребує доопрацювання. Наразі немає чітких механізмів його реалізації. І сьогодні наша асоціація з допомогою юристів намагається розробити такий безвідмовний механізм, який би дозволив болгарам надати своїй мові статус регіональної, незважаючи на чиїсь бажання чи волю. Звичайно, без фінансування такий статус мало що дасть. Як не дав ухвалений кілька років тому закон про реалізацію європейської хартії».
Швидше за все, якщо гроші виділять, то вони підуть на впровадження і поширення російської мови. Як це зробила Одеса, отримавши в понеділок, 13 серпня, право «першої ночі». Хоча рятувати, розвивати, захищати і використовувати російську мову на повну котушку почали ще торік, коли було ухвалено міську програму порятунку «великого и могучего». Тоді у всіх школах міста було змінено статути й відкрито класи з російською та українською мовами навчання. Але, як уже відомо, попри свободу вибору, батьки в масі своїй надали перевагу українським школам. Чому, пояснювати, гадаю, не треба. Втім, надамо слово депутату обласної ради від Партії регіонів Валерієві Запорожану. Виступаючи на сесії облради з приводу надання російській мові офіційного статусу, він сказав буквально таке: «Для молоді проблеми мови не існує. Вони знають російську, українську, англійську і навіть китайську. Вона (проблема) є для певної частини населення…»
Якщо продовжити цю думку, то можна сказати, що проблеми є в певної частини політикуму. Проблеми з передвиборним креативом, зі здоровим глуздом і почуттям обов’язку.
Чечетов: усе це було б смішно, якби не було…
На думку заступника голови фракції Партії регіонів Михайла Чечетова, регіональною може бути лише російська мова. Тільки українська та російська мови поки що потребують особливого статусу на території України, вважає регіонал. Про це повідомило «Радіо Свобода».
«46 мільйонів людей розуміють дві мови: російську й українську. Не болгарську мову, не угорську мову, не румунську, не єврейську мову, їдиш чи іврит, я не знаю, як там. Ці мови розуміє лише купка людей. Ми говоримо про дві мови, які розуміє весь народ», — сказав Чечетов.
За словами депутата, закон про мовну політику відповідає вимогам Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
Проте своєю заявою, що мовний закон стосується лише російської, заступник голови фракції Партії регіонів Михайло Чечетов не тільки продемонстрував власну некомпетентність (чого варта фраза про «єврейську мову, ідиш чи іврит, я не знаю, як там»), а й може налаштувати проти ПР національні меншини, назвавши носіїв регіональних мов «купкою людей».
Ось що з цього приводу сказав DT.UA голова політичної партії «Товариство угорської культури Закарпаття» (ТУКЗ) Міклош КОВАЧ:
— Насамперед кілька слів про прийняття мовного закону Верховною Радою й підписання його президентом. ТУКЗ хотіло б наголосити на кількох пунктах.
Перший — перспектива того, що угорська мова відповідно до підписаного закону вживатиметься як офіційна при спілкуванні угорців і представників влади, — це, поза всяким сумнівом, позитив.
Другий — цілком зрозуміло, що прийняття мовного закону має характер передвиборної технології.
Третій — завдання ТУКЗ як організації, яка відстоює інтереси угорців, перевірити, що можна з цього закону використати на практиці, в реальному житті.
Якби я був політичним аналітиком чи політологом, то сказав би, що скепсис з приводу втілення положень закону в життя становить 99,8%. Але як відповідальний політик кажу: треба почекати, що покаже практика, і самому докласти зусиль, аби ця практика дала позитивний результат.
Що ж стосується слів М.Чечетова про «купку людей», то видається досить дивним, що ПР доклала стільки зусиль для прийняття закону, а тепер устами свого представника робить такі заяви. Зброю кують, щоб використовувати в боротьбі, а не щоб бити об каміння й затуплювати. Такі безвідповідальні заяви зводять нанівець усі агітаційні зусилля Партії регіонів.
У свою чергу президент Міжрегіонального об’єднання «Румунська спільнота України» депутат від Партії регіонів Іван ПОПЕСКУ, 73-й номер у виборчому списку ПР, із приводу нашумілого висловлювання М.Чечетова спочатку сказав DT.UA, що нічого не знає про цю заяву, потім припустив, що журналісти «неправильно зрозуміли» його колегу.
Рішення ж про статус румунської мови в Чернівецькій області, де проживають багато румунів, буде ухвалено за три місяці — після того як Кабінет міністрів розробить механізми реалізації закону про мовну політику, повідомив І.Попеску.
«Ми чекатимемо, поки уряд пояснить механізм реалізації закону. Наприклад, за рахунок яких бюджетних коштів потрібно його реалізовувати? Місцевих, районних, обласних чи державних? Це повинен з’ясувати Кабінет міністрів. Упродовж трьох місяців, я думаю, всі рекомендації будуть готові, тоді ми ухвалимо рішення щодо підвищення статусу румунської», — роз’яснив депутат позицію об’єднання.
Попеску також пояснив, що з підвищенням статусу румунської поспішати немає сенсу, оскільки з мовним питанням у регіоні немає жодних проблем.
«У Чернівецькій області, наприклад у Герцаївському районі, де 97% румуномовного населення, у всіх селах є румуномовні школи, у всіх селах голови сільрад знають мову, міліція знає мову. У принципі, румунська мова функціонує на підставі закону про мови 1989 року, і жодних проблем немає», — підсумував він.
Іштван ГАЙДОШ, голова політичної партії «Демократична спілка угорців України» (ДемСУУ), міський голова м.Берегово Закарпатської області, 74-й номер у виборчому списку Партії регіонів, також виявився не дуже обізнаним із висловлюванням М.Чечетова: «На жаль, не маю змоги коментувати ці слова політика, адже не знаю, в якому контексті вони прозвучали, з ким та в якій обстановці він про це говорив». Стосовно ж мовного закону керівник «ДемСУУ» повідомив таке: «Демократична спілка угорців України позитивно, дуже схвально сприйняла цей закон. Адже в ньому вже не тільки декларативно, а й конкретно записані норми, котрі передбачають реалізацію мовних прав національних меншин, серед них і угорців. Виходячи з цього закону, на Закарпатті, а також у кількох районах, містах обласного підпорядкування тощо нашого краю рідна нам мова стає регіональною. А це передбачає двомовні атестати про освіту, виборчі бюлетені, діловодство та багато іншого.
Джерело: http://dt.ua/POLITICS/poslidovniki_ezopa,___abo_kushat_podano_-107234.html
Фото: www.radiosvoboda.org
Scridb filter
Leave a Reply