Перші відомості про німців на БУКОВИНІ знаходимо вже в середні віки. Це були комерсанти (торгівці), які прийшли сюди з Семигороддя. Вони осіли в містах Серет і Сучава, а згодом і східніше в деяких молдавських містечках.
Приєднання Буковини до Австрії у 1775 році викликало нову хвилю іміграції німців. Спочатку це були військові, службовці та ремісники, які передовсім поселялися в Чернівцях, Сереті, Сучаві. І тільки у 80 ті роки XVIII століття почалася іміграція швабських селян, частина яких прийшла з Банату, не діставши там змоги поселитися. Як робітники створюваних тоді гірничо-будівельних підприємств, з’явилися на Буковині ціпси з Верхньої Угорщини. Робітниками склодувних заводів були німці-переселенці з Богемії, які поселилися в Буковині на початку XIX століття.
Другою великою хвилею іміграції німців в наш край вважається розселення німців-богемців в середині XIX століття, переважно на великих приватних землеволодіннях та в горах Карпатах.
За першим австрійським переписом населення 1869 року, загальне число жителів Буковини становило 533 964 чоловік, серед яких налічувалось 10 479 євангельських та 29 502 католицьких німців.
З часом німецьке населення краю зросло, що призвело до виникнення поблизу головного поселення ряду нових. Таким чином, утворилися численні дочірні поселення.
Багато таких прикладів знаходимо серед швабських поселень. З Ілішешт: виникла Брашка, Балачана, Ступка та інші, із Альтфратаутц Нойфратаутц, Андрасфалка, Галінешті. Так само було з посиленнями ціпсів та богемців.
Отже, мережа німецьких поселень Буковини утворилася головним чином в другій половині минулого сторіччя.
Саме в цей період спостерігається пожвавлений розвій національних культур краю, що найпомітніше було в столиці герцогства. Музичні товариства різних національних забарвлень стали в 60-ті, 70-ті роки XIX століття тією силою, яка плекала національний дух та доброзичливі міжнаціональні стосунки, адже музика, пісня, завжди були і є одним із основних компонентів на шляху до взаєморозуміння між націями. Чернівецьке чоловіче співоче товариство, Чернівецьке жіноче співоче товариство та Шубертбунд представляли німецьку національну групу Чернівців. Твори Брамса, Моцарта, Бетховена, Шуберта, Гайдна та інших видатних композиторів звучали в повній залі Музичного товариства.
Проте не вищезгадані, ні ряд інших німецьких товариств, що виникли в згаданий період не зуміли, а власне не мали на меті вивести велику масу німецького населення краю із стану “національної байдужості”.
1897 рік став початком “великого пробудження” та об’єднання усього німецького народу Буковини. 11 квітня відбулися установчі збори, які проголосили про народження великого німецького товариства – Verein der christlichen Deutschen in der Bukowina (Товариство християнських німців Буковини). В цьому товаристві були представлені католики і протестанти, чоловіки і жінки, представники всіх суспільних і професійних станів: службовці, ремісники, промисловці і землевласники, купці і садівники, прислуга і робітники, вчителі та науковці. Напружена і активна діяльність Товариства християнських німців, що кипіла в дванадцяти комітетах, охоплювала майже всі сфери людського життя – господарські й культурні. Саме цьому товариству буковинські німці завдячували виникненню монументальної споруди на вул. Панській, 47 (сьогодні вул.Кобилянської, 53).
Як саме товариство, так і власне Німецький Дім виростали із скромних починань. Перша канцелярія товариства християнських німців знаходилась у кімнатці будинку №10 на Нойвельтгассе (тепер вул.Шевченка). Але вже у жовтні 1897 року вона перемістилася у будинок на Франц-Йозефсплятц №4 (тепер пл. Соборна), де орендувала дві кімнати. Вже через рік після заснування товариство налічувало 1 520 членів. Із постійним розвитком товариства і нагромадженням справ, тіснота кімнат, які орендувало товариство ставала все помітнішою. Тому у травні 1898 року товариство знову переїздить у будинок №19 на Панській вулиці, де в його розпорядженні було вже три кімнати. Число членів товариства росло з дня на день, діяльність комітетів знаходила широку підтримку серед німців краю. І знову ж таки стало затісно у товариській канцелярії. Для того, щоб постійно не перекочовувати з однієї кімнати в дві, з двох в три, з трьох в чотири і т.д., нагальним стало кардинальне вирішення проблеми з приміщенням. Тоді й народилася ідея власного Німецького Дому. Думка про Народний Дім вселяла радість і віру в душі патріотів, які, хто чим міг, допомагали у зібранні коштів на придбання необхідної будівлі. У місячнику Товариства християнських німців на Буковині “Bukowiner Bote” з’явилася у 1898 році рубрика “Німецький Дім”, під якою друкувалися списки доброчинців, що зробили пожертвування на фонд Німецького Дому.
Тринадцятого січня 1899 року був утворений окремий комітет по спорудженню Німецького Дому. Головою комітету став професор Фелікс барон Форт, а його заступником доктор Рудольф Вольф. Комітет розпочав свою діяльність і незабаром внески потекли з усіх боків; багато жителів краю та столиці вносили свою лепту на національний жертвенний алтар. У лютому 1899 року “Bukowiner Bote” писав: “Ще більшим й загальнішим є інтерес до справи Німецького Дому. Цей Дім має бути Домом товариств, великим і з великим залом, який могли б орендувати й інші товариства для різних заходів”.
Не довго прийшлось чекати на успіх. В серпні 1899 року, тобто вже через декілька місяців після утворення комітету (Hausbauausschuss) радісна новина сколихнула німців Буковини. Вдалося купити будинок №40 на Семигородській вулиці (тепер вул.Головна). Ініціатором цієї купівлі був інженер Йозеф Габріель Мюллер. Це повідомлення пробудило справжню радість, адже вперше після виникнення товариства німці дістали свій власний дім. Будинок був обладнаний для цілей товариства. В передній частині розміщувався ресторан, в крилі знаходилися канцелярські приміщення. Освітлення великого саду було влаштоване газове, найсучасніше до виникнення електрики. Для гарного відпочинку розважальний комітет Товариства християнських німців спорудив у 1900 році в саду Німецького Дому кегельбан. Сам сад мав стати місцем зустрічей для членів товариства влітку. Звичайно, що споруджений Рудольфом Гайбом за проектом Йозефа Карука кегельбан-павільйон також сприяв цьому. “Кегельбан-павільйон є безперечно найгарнішим у всіх Чернівцях”,- писала одна з чернівецьких газет.
Із придбанням власного національного будинку, культурне та громадське життя німців Чернівців помітно активізується. Тридцятогочервня1900 року німецьке академічне товариство “Армінія” влаштувало святковий комерс* у павільйоні саду Німецького Дому, присвячений двадцять третій річниці від часу свого заснування. У перервах між численними промовами хор співав студентських пісень і грала капела сорок першого піхотного полку. Офіційна частина коммерсу завершилась опівночі, але свято продовжувалося ще довше. Павільйон в саду мав триста місць, але цього було явно замало для всіх присутніх, які мусіли займати місця безпосередньо в саду.
У річному звіті про діяльність Товариства християнських німців Буковини за 1901 рік голова товариства професор Гартнер так оцінював діяльність академічного об’єднання “Армінія”: “Армінія” є надією нашого народу. Воно завжди допомагає нам у всіх наших заходах та домаганнях”.
Щонеділі з одинадцятої години Товариство християнських німців проводило в кегель-павільйоні вільні обговорення господарських та юридичних питань, які були актуальними для населення краю. А кожної суботи при гарній погоді грала в саду Німецького Дому полкова музика, яка починаючи з сьоілої години вечора збирала дуже багато відпочиваючих. Голова розважального комітету професор Карл Вольф проводив маиже щотижня вечори відпочинку та спілкування у Німецькому Домі, які завжди охоче відвідувалися багатьма членами товариства. Наукові та пізнавальні доповіді, ліричні театральні постановки, що ставилися майже виключно членами товариства, у багатьох випадках робили відпочинок німецької громади приємним і корисним.
Зростаючий розквіт Товариства християнських німців Буковини призвів не тільки до заснування численної кількості його філій, а й до утворення кількох самостійних товариств. Так із товариства вийшли: Союз сільськогосподарських товариств, Німецький Торговий Дім із численними філіями, видавниче товариство. Школярський Дім, гімнастичне товариство “Jahn”. Таким чином, через свою всеохоплюючу роботу у всіх галузях, Товариство християнських німців поступово перетворювалося в материнське товариство буковинських німців, товариство товариств! “Одним із найважливіших досягнень нашого товариства є те, що національна свідомість німців у цілому краї піднялася”. – писав третій номер “Німецького календаря для Буковини”.
Таким чином, Німецький Дім на Семигородській вулиці був місцем зборів німців не тільки для національної роботи, але й також для спілкування і відпочинку.
В Німецькому Домі були розмішені Союз сільськогосподарських товариств. Райфайзенівська каса міста Чернівців та околиць, спочатку ресторан, а пізніше магазин. Справи цих господарських організацій швидко зростали: Німецький Дім переставав задовільняти потреби в приміщеннях: слід було вже думати про те, щоб рано чи пізно закласти новобудову. Але ще не оув повністю оплачений придбаний будинок і борги не дозволяли реалізувати цей план. Крім того, починаючи з 1904 року майже припиняється ріст кількості членів Товариства християнських німціів, спостерігається певна апатія до національної роботи у найвижчих протирках німецького населення краю. Як наслідок, скрутне матеріальне становище: навіть нерентабельність органу товариства “Bukowiner Bote”, який з 1904 року перестав виходити.** Над товариством нависла небезпека банкрутства.
І в цей скрутний момент на допомогу прийшов голова Союзу сільськогосподарських товариств доктор Рудольф Вольф. Рятівник, який спроектував фінансовий план, що мав звільнити товариство не тільки від боргів за Німецький Дім на Семигородській вулиці, а й зробити можливим спорудження монументальної новобудови на Панській вулиці. Цей план дуже сподобався голові Товариства християнських німців професору Рудольфу Шаріцеру. Рішення правління товариства з цього приводу звучало: “Товариство християнських німців. Союз сільськогосподарських товариств, Райфайзінівська каса і Німецький Шкільний Дім об’єднують свої зусилля та повинні для щастя німецького народу на Буковині збудувати великий Німецький Дім”.
Для втілення в життя цій ухвали відновив роботу старий комітет по спорудженню народного дому. Він був дещо розширений, а очолив його доктор Рудольф Вольф. Спочатку йшлося про те, щоб купити ділянку землі. Після багатьох пошуків, придбали у власника пана Формунда невеличку ділянку №47 на Панській вулиці. Перед тим, як знищити старі будівлі, які розташувались на цій ділянці, їх тимчасово було використано для потреб Німецького шкільного інтернату. Восени 1907 року вихованці інтернату переселилися в свій новий будинок на Марія Терезієнгассе. І тільки тоді стало можливим розібрати старі будівлі, щоб навесні 1908 року закласти перший камінь нового Німецького Дому. Плани будівництва спроектував архітектор, інженер Густав Фріч, керівництво будівельними роботами очолив цісарський радник Ервін Мюллер. Двадцять восьмого квітня відбулася передача будівельного майданчика. В канцелярії архітектора працював прораб Петер Клеє разом із будівельним підприємцем Фрідріхом Швабом. Завдяки самовідданій праці всіх робітників та розумному керівництву всіх будівельних робіт, вже восени 1908 року колосальна споруда стояла під дахом. Повільно, але впевнено просувалося спорудження нового Німецького Дому до свого остаточного завершення. Цілий 1909 та половина 1910 року були використані для зовнішнього та внутрішнього оздоблення. П’ятого червня 1910 року чисельна німецька громада краю зібралася на урочисте відкриття і освячення новозбудованого Німецького Дому в Чернівцях, яке завершилось святковим концертом.
“Освячення німецького національного Дому є знаменним актом, навіть більше того, оскільки йдеться про символ національної приналежності”, – писала п’ятого червня чернівецька газета “Czernowitzer Tagblatt”
“Німецький Дім є центральним місцем німецького життя”,- повідомляла інша газета “Bukowiner Post”. Орган Союзу німців Буковини “Bukowiner Nachrichten” подав, у цей незабутній для німців день, на першій сторінці велике фото новозбудованого Німецького Дому під заголовком “Heil uns’rem Haus!”.
“Понад сто років діяли німці на Буковині і при цьому повністю забули себе, свій народ. Вони не створили нічого, що могло б піти на користь їх народу. І лише тепер прийшли буковинські німці до того, щоб збудувати свою фортецю, зовнішньо засвідчити їх буття та своє право на існування”,- такі слова разом із привітанням надіслав колишній голова Товариства християнських німців професор Р. Шаріцер.
Ця велична споруда, Німецький Дім у Чернівцях є в середньому п’ятиповерховою. Фасад будинку витриманий в німецькому стилі початку XX століття. Без всіх художньо-пластичних прикрас і карнізін, він оживляється масою балконів і лоджій та увінчується великим гостроверхим дахом. Центральним місцем будинку с велика святкова зала. Площа її 12х 18 метрів, а висота дев’ять метрів. Відмінну акустику сгворювали як правильні пропорції залу, так і вигнута стеля, що відігравала роль резонатора Гарний затишок зали був досягнутий максимально скромними засобами. Насамперед цьому сприяли червоно-білі кольори стін та оздоблення з дубу. Живопис, здійснений в найпростіших геометричних формах, наголошував та виділяв конструкцію. Крім гармонії чорно-червоно-золотих кольорів, компонувались також сіро-чорно-золоті. Могутній гострий звід відділяв зал від сцени і проти усіх норм, замість рухомої завіси у надзвідній частині гострої арки була картина буковинського художника Карла Оффнера, яка зображувала “Колись” і “Тепер”. Через двері, які відкривались в два боки суміжні зали сполучались з великим. Нічне освітлення залу досягалось люстрами, які органічно поєднувались з архітектурою і живописом. Ложі, які заглиблювалися в оздоблені орнаментом ніші, мали для ефективного освітлення червоні тліючі лампи. Денне освітлення залу відбувалось через шість вікон на боковій стіні та суміжні кімнати двох поверхів. Перший поверх зали мав двадцять лож, а другий галерею бокових.
В гарних приміщеннях нового Дому розмістилися численні німецькі культурні та господарські товариства, а саме: Німецький Торговий Дім, академічне товариство “Армінія”, Товариство християнських німців Буковини, Союз сільськогосподарських товариств Буковини, Райфайзенівська каса та товариство “Прутана”. Нова фортеця буковинських німців обійшлася по деяким оцінкам в два мільйони крон.
Крім цього будинок мав приватні квартири, що здавалися в оренду. Цим він відрізнявся від усіх наіціональних будинків Чернівців.
Спорудження нового Німецького Дому в Чернівцях мало великий резонанс не тільки в цілому краї, а й далеко за його межами. На урочистому освяченні Народного Дому німцін Буковини були присутніми багато гостей з різних земель монархії. Один із гостей, виступаючи під час відкритгя сказав: “Ми прийшли сюди, щоб принести вам мужність, закликати до боротьби, але ми, які прийшли із Заходу немов потрапили під холодний душ. Мусимо висловити щире здивування з того, чого ви досягли за короткий час. Як прекрасно стоїть ваша національна організація”. По всіх німецьких землях пройшло визнання того, що буковинські німці є “життєвоздатною” гілкою” німецького народу.
І незабаром вже новий Німецький Дім в Чернівцях стояв в центрі національно-культурного життя німців столиці краю. Адже німецьке населення Буковини знало, що коли вони завітають в Чернівці, завжди їх радо прийматиме Німецький Дім. Вони завжди знаходили там місце відпочинку і могли нарівні поділитися усіма своїми турботами й радощами.
Численні вечори відпочинку із найрізноманітнішими програмами, “круглі столи” обговорені, актуальних питань, консультації досвідчених юристів, це все та багато інших заходів оживляли, надихали особливим духом єдності, приміщення Німецького Дому на вулиці Панській,47.
Четвертого лютого 1911 року німецькі академічні товариства влаштували в святковій залі Німецького Дому величний баль. На ньому була присутня майже пся чернівецька світська публіка на чолі із президентом Буковини паном Блейлебеном, Марннілком буковинською сейму паном Васильком бургомістром Чернівців бароном Фюріом, з поважних гостсіі були присугні генерал-майоі) Раффан, ректор університету Фрідвагнер, професори унінерситегу Гайтлер, Радаковіч. Кайндль, Зелінка, Тарнавський, президент крайового суду Крістель та ін. На снято прибули представники віденських академічних товариств “Армінія”, “Губертус”, “Олімпія”, а також румунські й українські студенти. В момент, коли до залу увійшов його честь ректор, величним громом пролунав “Гаудеамус”. Танці продовжувались до п’ятої години ранку…
Окрім найрізноманітніших заходів, які сприяли гарному відпочинку, Німецький Дім у Чернівцях був місцем проведення цілого ряду серйозних національних заходів, які підняли його значення на значно вищий щабель.
“Німецько-націоналістичними називають наші вороги наші настрої і цим словосполученням хочуть вони очорнити та запідозрити наше товариство. Так, коли слово німецький націоналізм одночасно означає любов до німецького народу, відданість німецьким звичаям, вимоги збереження німецької культури, тоді ми є звичайно німецькими націоналістами”,- писав ще у 1900 році професор Р. Шаріцер. І не боячись такого звинувачення в німецькому націоналізмі народилася, завдяки професору Р.Ф.Кайндлю, ідея з’їзду в Чернівцях німців усього карпатського регіону. Адже у німців карпатських країн схоже минуле й схожі завдання, тому потреба внутрішнього єднання була очевидною.
Ідея Першого з’їзду карпатських німців у Чернівцях була гаряче підтримана в усіх куточках регіону. І ось з тридцятого червня по четверте липня 1911 року гарно прикрашений Німецький Дім у Чернівцях вітав численних гостей і учасників Першого з’їзду карпатських німців, що був поєднаний з великим гімнастичним святом. Ця велична подія, яка відбувалася в приміщенні Народного Дому німців Буковини піднесла його роль і значення із краєвого до регіонального центру німецької культури й ідеї. Бо саме в його стінах відбулося утворення тоді Союзу карпатських німців, саме з його стін оргкомітет організовував та провів ще чотири з’їзди карпатських німців в різних областях карпатського регіону.
“Наш чернівецький Німецький Дім стає величною фортецею німців карпатських країн, всіх німецьких общин, які будуть тут завжди захищеними”, – писала другого липня 1911 року “Bukowiner Nachrichten”.
Перша світова війна припинила на чотири роки розвій німецького культурного та громадянського життя на Буковині. І лише з 1919 року починається поступове відродження німцями всього набутого до війни, але вже в якості підданих королівської Румунії. Політика тотальної румунізації’ жителів краю не обминула і німецьку громаду, проте німецька мова й культура ще два десятиліття займали видне місце в містах і селах Буковини.
На середину двадцятих років активно залучається до національної роботи німецька молодь. В цей період виникає низка молодіжних німецьких організацій. Але домінуючу роль в культурному житті німців краю продовжувало відігравати Товариство християнських німців, яке й далі видавало свій орган “Bukowiner Bote” та календар “Deutscher Kalender fuer die Bukowina”. З метою консолідації всіх національне активних сил Товариство християнських німців висунуло ідею загального об’єднання в одне товариство. Так. у 1930 році з’являється Німецьке культурне товариство (Deutscher Kulturverein), яке як і раніше розміщувалося в Німецькому Домі на Янку Флондор вулиці №47 (тепер Кобилянської,53). За прикладом німецьких товариств всі німецькі газети Чернівців були об’єднані в “Czernowitzer Deutsche Tagespost”.
Таким чином, Німецький Дім у Чернівцях був символом розвитку й становлення німецької національної самосвідомості краю. Є безперечним його значення, як головного форпоста німецької культури Буковини і навіть карпатського регіону. Проте, крім Народного Дому в столиці краю, буковинські німці заснували значну кількість національних і народних домів в повітових центрах та інших населених пунктах Буковини. Так, вже двадцять другого листопада 1903 року відбулося святкове відкриття другого на Буковині народного німецького дому у Кімполунзі. Згодом центри німецької культури виросли у Гура-Гуморі, Сторожинці, Радівцях, Роші, Глибоці, Молодії та інших німецьких громадах. Як правило, засновувались вони й утримувалися філіями Товариства християнських німців Буковини та райфайзенівськими касами. У багатьох з них розміщувалися гарні національні бібліотеки. Напередодні Першої світової війни загальне число німецьких домів у краї становило п’ятдесят.
Зліт німецької духовної та господарської культури, що розпочався на прикінці XIX століття був підірваний у 1918 році приєднанням краю до королівської Румунії, а занепад її, як і інших національних культур починається з 1940 року із приєднанням Північної Буковини до СССР.
* студентське свято
** Його випуск відновився в 1909 році
Стаття та фото опубліковані на сайті http://dizzyweb.ehpes.com/ukr1251/czernowitz/history/index.html
Scridb filter
Leave a Reply