Звіт генерал-майора Е. Фішера міністерству оборони про поведінку національних груп на Буковині

1918 р., липня, 7. Чернівці.

Звіт начальника жандармерії в Галичині та Буковині генерал-майора Е. Фішера міністерству оборони про поведінку національних груп на Буковині

Цілком таємно! Звіт про події в місяці червні 1918 р.

II. Герцогство Буковина. Поведінка національних груп.

а) Румуни в містах і на селі. Румунська інтелігенція, яка під час ворожої окупації в своїй більшості цілком відкрито виявляла свої симпатії ворогам нашої монархії та в дуже багатьох випадках надавала їм активну допомогу, зовні дещо притихла з моменту воєнного розпаду на сході та після проведення багатьох арештів ватажків великорумунської іреденти. Але на таємних зборах або там, де вони себе почувають в дружньому середовищі, вони дають волю своїм аж ніяк не вимерлим почуттям. Думка про майбутній мирний світовий конґрес, очолюваний Вільсоном, є їхньою улюбленою уявою, яка в них зміцнилася через завзяте перечитування віденської «Arbeiterzeitung», до найзавзятіших читачів якої вони тут в краї належать. Їхня мрія про те, що знищений Бухарестською мирною угодою їхній ідеал знову може відродитися і здійснитися, обговорюється найзавзятіше за таких нагод з усією їм притаманною красномовністю та відповідним пафосом.

Румунський селянин, щиро прив’язаний до свого клаптика землі, на відміну від румунської інтелігенції, у своїй переважній більшості зберіг у незмінній силі вірність монархії, тому і є фактором, на який можна покладатися. Незважаючи на можливість різноманітної спокуси, частка дезертирства серед румунського селянства становить лише 5 %, у той час як 95 % припадає на румунську інтелігенцію. Ці статистичні дані подають найточніше дзеркальне відображення існуючих відносин.

б) Українці в містах і на селі. Та частина української інтелігенції, яка перед війною визнавала себе т. [ак] зв. [аними] старорусинами (тобто русофіли із «фіговим листком») або справжніми «русофілами», частково поріділа через інтернування, ув’язнення та ін., частково була послаблена або ж після загибелі царизму збожеволіла зі своїм старим ідеалом. Політична спроможність до дій цієї навіть чисельно об’єднаної партійної групи впала до мінімуму.

Ще більш збентеженішими є голови національно налаштованих українців, які внаслідок карколомних подій в Україні, що заважають консолідації тамтешніх відносин і відповідальними за які вони вважають то німецький уряд, то Центральні держави, але менш за все свої власні промахи, не можуть чітко та ясно орієнтуватися в цій ситуації. Довготривале прояснення ситуації в Україні мусило б із нагальною необхідністю привести й до однозначного визначення позиції тутешніх українців.

Український селянин проявив себе вельми добре під час війни, в середньому так само, як і його румунський земляк та товариш по стану, хоча потрібно визнати, що з початком національних та соціальних переворотів на Сході він піддається більшим спокусам, яким він час від часу міг би піддатися.

в) Поляки в містах і на селі. Буковинські поляки, чия національна свідомість за останнє десятиріччя дещо зросла у зв’язку з проведенням помірної, зовні непомітної, але особливо наполегливої об’єднуючої політики, зберегли внаслідок довгого співіснування з іншими національностями, серед яких вони становили меншість, певною мірою скромність у своєму зовнішньому ставленні до сучасних політичних питань, що турбують весь польський світ. З цієї причини в буковинській землі схожих інцидентів, які творять правило в Галичині, не повинно трапитися.

г) Німці в містах і на селі. Німецьке населення в містах і на селі є абсолютно надійним.

ґ) Євреї в містах і на селі. Частина єврейських купців, що залишилася під час вторгнення, нажила собі протягом нього капітал і тому зберегла симпатію до російського часу. Біженці шкодують, що також не використали таку можливість, хоча багатьом з них непогано жилось і на Заході. Єврейські державні службовці є лояльними та вірними цісареві, єврейська інтелігенція, переважно адвокати, проявляють подекуди дружні настрої до Антанти.

д) Інші нації в містах і на селі. Липовани як великоруська секта симпатизують Росії з традиції та, звичайно, за кожнії нагоди виявляють ці симпатії.

е) Преса.

Іредентиської преси наразі не існує.

Kriegsarchiv Wien, Nachla. Generalmajor Fischer, Sign. Dir. Zl.
620/1951 W 8 Nachla. B III a 166-II/i, Bericht des Gend. Kommandos f.
Galizien und die Bukowina, Zl. 190/ref.
Переклад з німецької О. Матійчук та Н. Панчук.
Друкується за:   Е. Прокопович. Кінець австрійського панування
в Буковині. Чернівці, 2003.