У 2060 українська мова може зникнути, – дослідження тижневика «Коментарі:»

Тижневик «Коментарі:» оприлюднив результати статистичного дослідження динаміки розвитку української мови. Результати дослідження загрозливі – за 50 років «процес зникнення української мови стане незворотним».
Про це на прес-конференції повідомив заступник головного редактора тижневика «Коментарі:» Олег Поліщук.

Представляючи результати дослідження, заступник головного редактора «Коментарів» наголосив, що автори не намагалися оцінити сучасний стан, а лише хотіли спрогнозувати тенденції на найближчі 50 років. І мінімізувати, наскільки це можливо, будь-які політичні оцінки.

«Ми вважали, що ця тема на сьогодні одна з найбільш актуальних. Вона хвилює всіх. Проблеми російської мови штучно підігріваються. Проблеми української мови – вони здебільшого такими і є», – розповів про насущність дослідження мовної ситуації в Україні Олег Поліщук.

Дані дослідження були отримані на підставі аналізу статистичних показників щодо мовної ситуації у різних регіонах України за радянських часів та за часів незалежності. Результати були порівняні з досвідом країн, що зіткнулися у своєму історичному розвитку зі схожими проблемами.

Результати дослідження свідчать, що при збереженні існуючих тенденцій, вже за 50 років – у 2060 році, процес зникнення української мови стане незворотнім.

Основною небезпекою для української мови, відповідно до результатів представленого Олегом Поліщуком дослідження, є русифікація – постійне збільшення частки тих, хто називає російську рідною мовою, в загальній масі україно- і російськомовних. У випадку, якщо українська перестане бути рідною для більш ніж 50% населення України, процес її відмирання буде незворотним.

Збільшення кількості населення, що не володіє національною мовою, аж до критичної точки значно підсилюється за умови використання іноземної мови на робочому та офіційному рівні в діяльності апарату державної влади, а також за умови відсутності якісної освіти на мові конкретного народу.

2010 рік експерти тижневика «Коментарі:» називають поверненням в українські реалії брежнєвських часів, коли маховик тотальної русифікації набув найбільших оборотів.

У цих умовах сумнівним є подальше скорочення ступеня русифікації. Катастрофічність процесу посилюватиметься тим, що все нові й нові регіони за мірою їх русифікації перетворюватимуться на русифікаторські. Перестати говорити українською уже в 2012 році може Запорізька область, в 2019-му – Одещина, в 2021-му – Харківщина. Приблизно в 2042 році настане черга Дніпропетровщини, в 2045-му – Миколаївщини, в 2053-му – Херсонщини.

У дослідженні тижневика «Коментарі:» наводяться, зокрема, такі дані: «За результатами перепису 1959 року, загалом по Україні частка російськомовних становила 25,16%, у 1970-му – 28,68%, приріст на 3,52%. Перепис 1979 року дав уже 32,08%, приріст 3,4% (за меншу кількість років). Сумарний приріст становив 6,92%.

Приріст був різним у різних регіонах України. На Західній Україні у 1959 році ступінь русифікації становив 7,28%, і за наступні двадцять років збільшився лише на 0,48%. У Центральній Україні початкове значення дорівнювало 11,83%, приріст – 3,68%. У смузі, що включає Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську і Одеську області, відповідні показники становили 32,7 і 8,93%. А на Донбасі (Донецька і Луганська області), де ступінь русифікації в 1959 році сягав 53,03%, приріст її за 20 років теж виявився максимальним – 12,21%.

У 1989 році приріст ступеня русифікації становив 1,58%. З 1989 до 2001 року ступінь русифікації зменшився на 3,19% (до 30,47%). Найбільше зниження спостерігалося в Центральній Україні – на 5,88% (до 10,97%), і лише трохи менше, на 4,5% (до 39,31%), – в смузі від Харківщини до Одещини.

У той самий час Донбас дав не зниження, а приріст на 6,36% (до 73,59%). Звідси видно, що межа, за якою відмирання української мови стає незворотним, перебуває поблизу позначки 50%. А значить, навіть нібито рівновага між російсько- і україномовними насправді украй небезпечна.

Якщо припустити, що тенденції 1989–2001 років зберігалися і далі, то до 2009–2010 років ступінь русифікації в цілому по Україні мав би зменшитися до того рівня, який був у 1970 році (28,68%). Проте це не означає повернення до мовної ситуації 40-річної давнини. Якщо в 1970 році розрив між Донбасом і рештою південно-східних областей (без Криму) становив 22,57%, то до 2010-го він, швидше за все, перевищив 40%.

Джерело: http://www.zik.com.ua/ua/news/2011/01/28/269398