Languages

Календар

June 2019
M T W T F S S
« Sep    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Ukrainian for beginners

Сучасні рекомендації та стандарти ОБСЄ

Ю. Тищенко
Сучасні рекомендації  та стандарти ОБСЄ  щодо формування державної етнополітики (витяг зі статті)
Одним із пріоритетів державної політики України, викладених у Плані дій Україна-ЄС в контексті евроінтеграційних прагнень держави, є забезпечення захисту прав осіб, які належать до національних меншин шляхом створення відповідної законодавчої бази на основі європейських стандартів, налагодження тісної співпраці між органами державної влади та представниками національних меншин, розроблення, з урахуванням висновків Венеціанської Комісії проекту Закону України “Про національні меншини”. Враховуючи реалізацію зазначених напрямів державної політики, виявляється за доцільне поглиблення системної співпраці з міжнародними інститутами та організаціями, діяльність яких направлена на забезпечення стандартів міжнародної поведінки та зобов’язань поваги до прав людини й основних свобод, співпраці в культурній галузі, оптимізації законодавчих ініціатив у цих сферах.
Однією з таких міжнародних інституцій є Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Одним із пріоритетів діяльності ОБСЕ є безпекова сфера, яка також  включає в себе захист і підтримку демократії та прав людини. Разом з тим одним із механізмів для реалізації відповідних завдань є процес запобігання та врегулювання конфліктів, захист прав національних меншин. Відповідний ракурс політики ОБСЄ в напрямі гармонізації міжетнічних відносин задекларовано за часів створення ОБСЄ (1975р.), його відображено в таких принципах, як:
1) права людини не обмежуються недискримінаційним ставленням до осіб, а передбачають також колективне наділення етнічних меншин освітніми, соціальними та політичними правами;
2) питання, що стосуються національних меншин, не є суто внутрішньою справою відповідних держав, а отже, можуть бути предметом легітимного втручання міжнародних організацій” [2].
Паризька хартія для нової Європи, ухвалена на Конференції ОБСЄ у листопаді 1990 року, включила права національних меншин у число восьми пріоритетів на майбутнє для континенту. У Документі Копенгагенської наради з питань людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року правам меншин присвячена окрема глава, чітко сказано, що представники меншин мають право вільно користуватися своєю рідною мовою в приватному житті та публічно.
Активізація діяльності ОБСЄ  з гармонізації міжетнічних відносин стала відповіддю на завдання пошуку ефективних механізмів вирішення низки гострих конфліктів міжетнічної спрямованості в деяких країнах пострадянського простору та республіках колишньої Югославії на початку 90-х років.
Одним із кроків для вирішення проблем, пошуком ефективних шляхів та засобів у сфері конфліктної превенції стало запровадження посади Верховного комісара з питань національних меншин (ВКНМ), яку було започатковано рішенням Гельсінського саміту НБСЄ навесні 1992 року. Згідно з Мандатом, ВКНМ забезпечує “раннє попередження” та, якщо потрібно, “ранню дію” щодо протиріч, пов’язаних із міжетнічними відносинами, які “мають потенціал перерости в конфлікт у реґіоні НБСЄ, що загрожуватиме миру, стабільності чи відносинам між Державами-учасницями”. ВКНМ є “інструментом запобігання конфліктам на якомога ранішній стадії”.[3] Головними функціями ВКНМ є: стримування подібних протиріч і сприяння їх деескалації; інформування керівних органів ОБСЄ, якщо ці протиріччя переходять межу, за якою можливості ВКНМ обмежуються; аналіз та визначення причин можливих конфліктів, які містяться поза сферою виключно міжетнічних відносин, але, наприклад, мають соціально-економічні та соціокультурні виміри. Одним із механізмів діяльності ВКНМ є залучення до запобігання конфліктам посередника, що може співпрацювати з недержавними організаціями, втручатися в ситуацію на ранніх стадіях можливого конфлікту. У Мандаті ВКНМ визначено принципи незалежності, конфіденційності та безсторонності цієї інституції під час виконання функцій модератора. Сьогодні проекти, спрямовані на гармонізацію міжетнічних взаємин під егідою ВНКМ запроваджуються й на пострадянському просторі в окремих регіонах Грузії, Киргізстані, Казахстані, Республіці Молдові, Україні. У площині уваги знаходяться Балканські країни.
Сьогодні представники офісу ВНКМ брали участь у проведенні моніторингу стану задоволення прав румунської національної меншини в Україні та української національної меншини в Румунії. Відповідна діяльність була позитивно оцінена Президентом України під час зустрічі в березні 2008 року з екс-міністром внутрішніх справ Норвегії, нинішнім Верховним комісаром Кнутом Волебеком. Під час зустрічі стороною ВКМН було висловлено переконання, що Україна має відігравати в ОБСЄ значну роль, зважаючи, зокрема, на її геополітичне положення. Президентом України було відзначено високий рівень забезпечення прав національних меншин в Україні, що, зокрема, підтвердили й результати спільного українсько-румунського моніторингу за участю експертів ОБСЄ, висловлено готовність до розширення практики подібних моніторингів на співробітництво з іншими державами. Глава держави звернув увагу на неналежне задоволення потреб українських громад у деяких країнах-членах ОБСЄ. Було озвучено питання задоволення культурно-освітніх потреб українців, які проживають за кордоном, а також національних меншин і депортованих народів в Україні.
У Стратегії ОБСЄ з протидії загрозам безпеки та стабільності в       ХХІ ст., ухваленій на 11 Зустрічі Ради міністрів (1-2 грудня 2003 р.), вказується, що практика, пов’язана з дискримінацією та нетерпимістю не тільки погрожує безпеці окремих осіб, але спроможна бути причиною більш широкомасштабних конфліктів та насильства. Вона може критися в таких явищах, як етнічна та релігійна нетерпимість, агресивний націоналізм, шовінізм та ксенофобія, відсутність поваги до осіб, що належать до національних меншин. Підкреслюється, що ОБСЄ буде відігравати активну роль у своєму регіоні, повною мірою використовуючи свої інститути, серед яких ВКНМ. Значну роль для запобігання конфліктів міжетнічної спрямованості відіграють документи – Рекомендації ОБСЄ з забезпечення прав національних меншин. З боку ВКНМ визначено низку питань і тем, що стосуються меншин. Серед них – питання освіти для представників меншин і проблема використання мов меншин, що має велике значення для збереження й розвитку самобутності осіб, які належать до національних меншин. Іншими важливими питаннями є ефективна участь національних меншин в управлінні державою, використання мов меншин як засобу комунікації в телерадіомовленні. У цілому було вироблено п’ять пакетів рекомендацій з вищезазначених питань: Гаазькі рекомендації про права національних меншин у галузі освіти (1996 р.), Ословські рекомендації про мовні права національних меншин (1998 р.), Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у громадському житті (1999 р.), Рекомендації з використання мов меншин у телерадіомовленні (2003 р.) та Рекомендації з питань поліцейської діяльності в багатонаціональному суспільстві (2006).
При формуванні державної політики в етнонаціональній сфері доцільно враховувати Лундські рекомендації щодо ефективної участі національних меншин у суспільно-політичному житті, які визначають, що держави повинні гарантувати право осіб, які належать до національних меншин, на участь у державних справах, включаючи право голосу та право балотуватися на виборні посади на недискримінаційній основі. У документі йдеться про те, що особи, які належать до національних меншин, мають право на повагу, розвиток і виявлення своїх особливостей, тобто наділяються правом вільно виражати, зберігати й розвивати свою етнічну, культурну та мовну самобутність, вони мають право на батьківщину як невід’ємну складову своєї етнічної самобутності та розвитку, що передбачає право на охорону території, традиційно заселеної національною меншиною, та на збереження умов свого життя. Також передбачено, що державам необхідно вживати належні заходи щодо розширення участі національних меншин у суспільно-політичному житті на регіональному та місцевому рівнях, забезпечувати прийняття структурами регіональних і місцевих органів управління рішення, які були б доступними для населення. Рекомендується, щоб у рамках національного законодавства держави організовували консультативні органи, які можуть виступати каналом комунікації між державною владою та національними меншинами. Ці органи можуть мати спеціалізовані комітети з питань забезпечення житлом, земельних питань, а також з питань освіти, мови та культури тощо.
Scridb filter

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>