СТЕНОГРАМА ПРОГРАМИ «СУТЬ РЕЧЕЙ» НА СТАНЦІЯ ФМ ВІД 11 БЕРЕЗНЯ 2010 РОКУ (19.00 – 20.00)
Запрошені до студії гості: Василь Терицану, депутат обласної ради (Партія Регіонів) та Лівіу Русу, депутат обласної ради (“Наша Україна”). Ведуча – Оксана Денисюк, журналіст.
Ведуча: перше запитання – як працювалось та жилось за старої влади та які плани на співпрацю з новим урядом, з новим президентом?
Василь Терицану: нам, представникам різних національних меншин, тут на Буковині завжди жилось добре, тут завжди панувала толерантність, доброзичливість, дружність і взаємоповага. Але за останні часи якісь з цих якостей ми втратили. Це цілком зрозуміло тому, що мінялись устрої. У нас був комуністичний лад, а зараз демократія. Був Радянський Союз, а зараз незалежна Україна. Всі зміни, що відбувались, відбивали на нашому житті. Та толерантність зараз відійшла на другий план і ми сподіваємось, що з часом це зміниться. У часи Австрії всі національні меншини мали у Чернівцях свої національні будинки, театри і газети. На вулиці Ольги Кобилянської були Польський дім, Німецький дім, Український дім там, де він є зараз. Був Єврейський дім і Румунський, де кожна національна меншина могла розвивати свою культуру, розвивати свою мову і видавати свою газету. Але ви питали як ми жили зі старою владою. А жили ми так, як і всі громадяни живуть із владою: влада з одного боку, а народ з іншого. Ми раді, що за старої влади відбувались певні демократичні зміни, наприклад, свобода слова. В той же час, за останні два роки Міністерство науки і освіти прийняло закони, які негативно відбились на житті нашої національної меншини.
Ведуча: наприклад
Василь Терицану: те, що було прийнято дві постанови Вакарчука. 461 і 495 укази, згідно яких половина предметів у національних школах має викладатись державною мовою. Ми вважаємо, що це порушення наших конституційних прав. Тому що навіть за часів тоталітаризму у всіх наших національних школах викладали державною мовою тільки предмет мови та літературу.
Ведуча: пане Лівіу, а ви відчували тиск на національну меншину з боку влади?
Лівіу Русу: по-перше, буковинці дійсно є толерантні, незалежно від національності. Щодо того, чи був тиск на громадян румунської національності, мені здається, що ні. Поясню чому: ті складні перетворення, які переживала молода українська держава, через це пройшли всі її громадяни, незалежно від національності. Так само, як фінансова криза не вибирала по кому вдарити. Що стосується того, що зробила колишня влада для мешканців нашого краю, то дуже багато. І тут я хочу підкреслити, стосовно вкладу української держави, то тут ніколи не вибиралось де будувати школу, ФАП, чи де будувати дорогу. Ніколи не вибиралось по принципу хто там живе – чи то люди, які розмовляють румунською, чи українською мовою. Будували там, де треба і виходили з тих можливостей, які були. Тепер що стосується тих же національних будинків – на законодавчому рівні, на жаль, досі не врегульоване питання повернення цих будинків національним меншинам. Тепер що стосується питання якою мовою ведеться навчання – до цих питань треба підходити дуже обережно. Я б поділив питання на дві частини. Що стосується громадян Румунії української національності, то, на жаль, то там взагалі немає шкіл, де проводить навчання їх рідною мовою. Якщо взяти сусідню Румунію,
Василь Терицану: як це немає? Є ліцей
Ведуча: імені Тараса Шевченка, якщо я не помиляюсь. У мене є дані, що на території України, за офіційними даними, проживає 160 тисяч румунів. Тільки на Буковині, знову ж таки офіційно, працює 78 румуномовних шкіл. І це на фоні однієї україномовної школи в Румунії.
Василь Терицану: у 90-му році в Чернівецькій області було 89 шкіл. Де викладання велось румунською мовою. А в 1940 році – було 114 шкіл.
Лівіу Русу: але пан Василь погодиться, що ці школи не були повністю закриті. Просто викладання ведеться і національною мовою і державною.
Василь Терицану: не можна вважати школу національною, якщо в ній предмети викладаються українською.
Лівіу Русу: пане Василю, ми повинні бути коректними і законослухняними громадянами. Якщо Конституція України дає право батькам визначати якою мовою мають навчатись їх діти, то в даному випадку не треба виступати проти України, як держави. А виступати …
Василь Терицану: ми не виступаємо проти України, як держави. Ми проти тих, хто порушує Конституцію України і звужує наші права навчатись своєю рідною мовою. Бо коли в сільських школах, де переважна більшість населення румуномовна, відкриваються класи з українською мовою викладання і по-всякому стимулюється перехід з національної мови на державну.
Лівіу Русу: Василь Дмитрович, я маю на увазі, що треба агітувати батьків дітей, адже ініціатива йде від них. У цьому контексті треба говорити про те, чому батьки приймають таке рішення.
Василь Терицану: рішення йде від пана Вакарчука, який приймає укази, а ще раніше пан Кремінь та інші, які видавали концепцію переходу викладання з національної мови на державну.
Ведуча: де можуть здобувати освіту діти, які закінчили школу з румунською мовою викладання, адже української вони фактично не знають, а в університеті не всі предмети викладаються румунською?
Лівіу Русу: будь-де можуть продовжувати вони своє навчання. В цьому немає ніяких проблем. Я закінчив румуномовну школу, було три уроки української в тиждень – це був складний перехідний період. Відповідно, коли поступив на юридичний факультет, я не володів українською, бо я її не вчив і не чув. Бо там, де я жив не говорили українською.
Василь Терицану: але зауважте як гарно зараз Лівіу говорить українською.
Лівіу Русу: я оскільки я хотів чогось досягти в житті – я вивчив мову. І тому вважаю, що немає значення якою мовою викладаються предмети в школі. Адже для тих дітей, які хочуть вчитись і мають здібності, перешкод немає ніяких. Тим більше з переходом України на Болонську систему, з переходом на незалежне зовнішнє оцінювання, створюються рівні для всіх умови.
Ведуча: то чи можна зараз говорити про те, що питання є дещо заполітизованим?
Василь Терицану: так, я з вами згоден – заполітизоване. Я розумію наших братів українців. За часів тоталітаризму українська мова втратила свою всезагальність. Але навіть за часів соціалістичної України в районах області, де жили українці – вони без проблем у школах вчили свою мову. А там, де жили румуни – вчили румунську і потім всі могли поступити до університету і здобувати вищу освіту. А з 1990 року наші діти вчать українську мову та літературу і це не один урок на тиждень – а кожен день. Навіщо тоді ще викладати історію, географію чи фізику теж викладати українською?
Лівіу Русу: в школі я не вивчав українську літературу. Якщо мову вивчив потім, то до літератури руки доходять трохи важче. Є діти, є робота – мало часу для того, щоб брати книжки. Що стосується заполітизованості питань мови, то в час, коли треба проводити серйозні структурні реформи різних сфер життя: починаючи від ЖКГ і закінчуючи військовою сферою, політики шукають як зіграти на духовних цінностях. Питання дуже небезпечне. Під час останньої виборчої кампанії багато говорили про те, що треба запровадити використання Європейської Хартії регіональних мов національних меншин. Тут я би радив вивчити досвід сусідньої Румунії. Там зараз величезні проблеми у тих повітах, де більшість населення не етнічні румуни, а угорці. На відміну від українців, які живуть в Румунії угорці більш об’єднані і вміло використовують свої права. І на цих територіях, в цих повітах фактично ніде не чути румунської мови, яка є державною. В жодному магазині фактично не обслуговують, якщо ти звертаєшся румунською, а не угорською. І така ситуація в країні, яка є членом Європейського союзу. Я б не хотів, щоб на теренах України десь відбувалась схожа картина. Звичайно, держава повинна створювати рівні умови для всіх своїх громадян, для того, щоб ці громадяни, незалежно від національності, могли вивчати у школі свою мову, свою літературу й історію. Цього не треба цуратися нікому.
Василь Терицану: я згоден, що в угорських національних меншин в Румунії дуже багато прав і вони використовують їх згідно Європейської Хартії. Вони мають 19 факультетів, де навчання ведеться угорською мовою, 42 спеціальності, на центральному телебаченні вони мають до 10 годин щоденно рідною мовою. Тому з іншого боку можна тільки радіти за національну меншину, яка змогла отримати такі права і держава їм їх дала.
Ведуча: ви хочете, щоб так само було на Буковині?
Василь Терицану: ні, я не хочу, щоб у нас хтось комусь не відповідав у магазині. На Буковині завжди була толерантність – якою б мовою ти не звернувся до людей. Коли мером Чернівців був Кохановський, то в місті було чотири мови. Тоді на роботу в мерію не приймалась людина, якщо вона не знала всі чотири мови. Якщо ми будуємо європейську державу, то національні меншини мають мати однакові права і умови для розвитку своєї культури. Тобто, тут є над чим працювати державі і я сподіваюсь, що такі негаразди з часом будуть відходити на другий план.
Лівіу Русу: Василь Дмитрович мудра людина. І багато з того, що він каже, не можна не погодитись. Але тут треба уникати крайньої лівої чи правої точки зору. Потрібно дотримуватись чинного законодавства і якщо Конституція гарантує права, то треба вимагати задоволення своїх прав й інтересів. І ні в якому випадку не допускати самоізоляції. Кожен народ має свою культуру, літературу, звичаї і традиції – цим ми і цікаві. Зверніть увагу, які в нас гарні проходять фольклорні фестивалі і ми маємо що показати цілому світові. І коли відбувається процес глобалізації проблемою збереження своєї самобутності переймаються і великі народи. І в цьому питанні – ми всі повинні зберігати свою самобутність та самоідентичність на шляху до європейської інтеграції.
Ведуча: Василю Дмитровичу, ви як депутат Чернівецької обласної ради у лютому на сесії обласної ради виступили із заявою проти українізації румунів в Україні. Вважаєте, що відділи реєстрації цивільного стану порушують права людини та Конституцію України, коли при реєстрації дітей румунського походження українізують їх імена. Розкажіть про це детальніше. Що це за випадки і як на вашу заяву відреагували інші депутати в сесійній залі?
Василь Терицану: це не перша моя заява такого плану, я ще раніше говорив про спроби українізації румунів. Щодо цієї заяви –то вона повністю відповідає дійсності, хоча багато хто намагався мені протирічити. Я маю конкретні приклади, коли Олєксандру записують як Олександр, Єлена – Олена, Данієл – Данило, Ніколас – Микола, а Міхай становиться Михайлом. Згідно конституції ми маємо право на своє національне ім’я, а воно порушується. І тільки тоді, коли батьки наполягають, тоді пишуть правильно, не записують українського аналогу. Якщо ж батьки не будуть наполягати, і їм скажуть, що правильно по-українськи треба писати так – то так і запишуть.
Лівіу Русу: ми часто бачимо інформацію, яка дає управління юстиції і там можна прочитати які дивні та іноземні імена дають батьки своїм дітям. Щодо того наполягають чи ні батьки і щодо умисної українізації, то я гадаю, що це окремі випадки, які можуть мати місце і залежать від того чи іншого чиновника, який сидить в тому чи іншому кріслі. Але говорити про те, що в Україні йде централізована політика українізації – не варто. Як і питання навчання в школах тією чи іншою мовою, як і питання запису імені дитини – це питання батьків. Якщо батьки не наполягають, не вміють захищати свої права, то це проблема політика Василя Терицану, який недостатньо проводить агітацію серед своїх виборців і недостатньо переконує їх, що треба наполягати на тому чи іншому написанні імені.
Василь Терицану: то не тільки я повинен наполягати, а ми всі – щоб панувала справедливість і законність.
Лівіу Русу: Василь Дмитрович, але погодьтесь, що не можна говорити про централізовану політику українізації.
Василь Терицану: а ті закони Вакарчука хіба не зверху пішли? Хіба тоді батьків питали якою мовою вони хочуть, щоб читали історію чи географію? Ні.
Ведуча: ви говорили, що це не єдина ваша заява – з якими ще проблемами звертались до депутатів обласної ради.
Василь Терицану: я виступав проти закриття 10-ої та 13-ої школи і їх перехід повністю на викладання національною мовою. Також про те, що в магазині «Лучаферул» немає жодної книжки румунською мовою, а ця крамниця була відкрита на прохання румунського населення нашого краю, коли ще був Радянський Союз.
Лівіу Русу: що стосується книжкового магазину, я б питання поділив на дві частини. Дійсно, потрібно продавати книги мовою національних меншин. Але книжкові магазини – це бізнес. На жаль, останнім часом, не продаються Кобзарі і взагалі читається мало літератури. Я свого часу проводив маркетингове дослідження наскільки вигідно буде відкрити такий магазин, утримувати продавців і т.д., то зараз це не вигідно. Враховуючи, що молодь не читає і розвивається дуже потужно Інтернет. Я кажу на жаль, як людина, яка виросла без Інтернету, по телебаченню було два чи три канали і кожних півроку у зв’язку зі смертю перших секретарів ЦК КПС там йшла тільки симфонічна музика. І тоді я мав тільки один вихід – йти в шкільну бібліотеку і читати все, що можна було читати.
Василь Терицану: те, що молодь не читає – я погоджуюсь, але це не означає, що в нас не мають видаватись книги мовою національних меншин.
Лівіу Русу: книжки видаються.
Василь Терицану: дуже мало.
Ведуча: а чи видаються в Румунії книги українською мовою?
Лівіу Русу: як член урядової україно-румунської комісії я займався проблематикою національних меншин, то бачив результати цієї комісії, яка досліджувала ці питання. В Румунії на рівні уряду це питання поставлено інакше. Є одне українське товариство, яке отримує допомогу з бюджету. Вони видають собі одну-дві книжки і газету, втім мають підтримку з боку держави. Румунська сторона завжди порівнює ту підтримку, яку вона надає цьому товариству, бо вона більша за ту, яку отримують румунські товариства в Україні. В той же час, Україна фінансує вчителів, утримує школи, дитячі садочки, будуються школи за державні кошти. І якщо порахувати всі ті кошти, які виділяє держава на ті населені пункти, де живуть румуномовні громади, то ні в які порівняння це не піде з тієї фінансовою підтримкою одного українського товариства. Там фактично купили це товариство.
Ведуча: зараз відбувається процес становлення у нас в області нової влади. Лівіу Івановичу, як будете працювати з новим губернатором. Маєте острах?
Лівіу Русу: новий губернатор не є новою людиною для нас в області. Чого чекаємо? Поки що у нас немає змін серйозних з кадрами, оскільки відбувається процес погодження. Новому губернатору, незалежно від того, що він від Партії регіонів, бажаємо йому успіхів, тому що ситуація в країні достатньо складна. Говорити про перехід в опозицію на місцевому рівні до голови обласної адміністрації, на даному етапі не бачу ніяких підстав. У нас значно простіші й тривіальніші питання – нам треба бюджет прийняти, виконувати його. Тобто у нас достатньо багато роботи. Якщо забрати з порядку денного багато непотрібних політичних питань, які використовуються виключно для виборчих баталій, то нам є над чим працювати. А говорити про позицію чи опозицію – все буде залежати від рішень, які будуть прийматись.
Василь Терицану: хай буде у них така опозиція, яка в нас була, коли вони були при владі. У нас завжди була позиція, а не опозиція. І дуже часто наші позиції співпадали. У нас в обласній раді зібрались дуже працьовиті всі.
Лівіу Русу: більшість депутатів дуже толерантні в обласній раді. Більшість позицій Партії регіонів по тому чи іншому питанню були конструктивними.
Ведуча: Василю Дмитровичу, чи важливо тоді для такого толерантного краю як Буковина, під яким стягом стоїть губернатор?
Василь Терицану: думаю, що це не головне. Головне, аби кожен губернатор працював на наших людей і на наш край і щоб наша держава була європейською. І щоб не давав тим політичним силам, які хочуть ввести якийсь дисбаланс, досягти свого. І щоб ліквідовував ті недоліки, які в нас зустрічаються на кожному кроці.
Лівіу Русу: в Україні існує один законний спосіб зміни влади – це вибори. Відбулись вибори – влада приступила до виконання своїх обов’язків.
Василь Терицану: мені дуже не подобається, що в нас на Україні так часто проходять вибори – чергові, позачергові. Це зайві гроші, які випущені на вітер.
Ведуча: хочеться зупинитись на питанні про Степана Бандеру. Ваше ставлення до того, що йому присвоїли звання Героя України і чи вважаєте, що правильною була пропозиція румунської сторони позбавити його цього звання?
Василь Терицану: якщо частина України, західні області, вважають Степана Бандеру героєм, ніхто їм не заважає шанувати його. Коли Ющенко прийняв декрет про надання йому героя – він трошки поспішив. Бандера – це суперечлива постать, для українців він герой, а ті самі поляки вважають його катом, мало не терористом. Бо багато загинуло поляків в тій боротьбі. Вже не говорять про Антонеску як героя для Румунії, бо єврейська спільнота сказала: «Зачекайте! Скільки євреїв загинуло через нього.» І тоді відміняли вулиці названі його іменем і пам’ятники.
Лівіу Русу: є указ президента Ющенка, який на той час був президентом. Позиція інших країн, мною як юристом, розцінюється не інакше, як втручання у внутрішні справи держави.
Василь Терицану: а коли ми сесії обласної ради приймали рішення про телевізійні сигнали з Румунії – це не втручання у внутрішні справи держави?
Лівіу Русу: ви з мого боку за 4 роки депутатства чули заяви направлені до інших країн?
Василь Терицану: ні не чув. Але це Європа і пропозиція Європарламенту.
Лівіу Русу: Василю Дмитровичу, мені особисто набридли старші брати – то Росія, то СРСР, то Європа, щоб всі нас вчили. Ми вже достатньо всього навчились, навіть демократії. Якщо Україна буде вступати о ЄС і буде стояти така умова, тоді і будемо розглядати. Є указ, який повинен виконуватись, а не обговорюватись.
Василь Терицану: звання Героя України дається громадянам України, а Бандера ним не був.
Ведуча: де робиться чернівецька політика. Це питання стало вже традиційним у студії у програми „Суть речей”. Отже, якими будуть ваші відповіді на це питання?
Василь Терицану: я думаю, що на вулиці.
Лівіу Русу: політика робиться всюди – і в кабінетах, і в сесійній залі, і в закладах громадського харчування, і в Інтернеті, і в таких ефірах, як ось цей. Але хочу підкреслити, що завжди відчувається вплив на політику з боку інших держав і є передачі, які розпалюють ворожнечу та «накалюють» ситуацію. Хочу, щоб ми зрозуміли – вибори пройшли і попереду 5 важких років роботи. Є над чим працювати…
Джерело: Інформаційне агентство А.С.С.
Scridb filter
Leave a Reply