Анотація
В аналітичній записці проаналізовано реальні можливості та правові механізми забезпечення права національних меншин на навчання рідною мовою, а також проблеми, пов’язані із вивченням української мови представниками національних меншин. Наводиться аналіз нормативно‑правової бази у цій сфері, виявляються проблеми, що потребують першочергового вирішення, пропонуються заходи державної мовної політики з їх розв’язання.
У системі державних пріоритетів України мовна політика посідає чільне місце, тому, що вона є складовою національної політики, яка спрямована на унеможливлення міжнаціональних конфліктів у поліетнічній країні. Її стратегічним завданням є забезпечення неухильного дотримання конституційних гарантій щодо розвитку й функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя та вільного розвитку, використання й захисту мов національних меншин України.
Можливість задоволення освітніх потреб є важливим чинником, що впливає на соціальне самопочуття громадян, забезпечує збереження їх національно-етнічної самобутності. Зважаючи на специфіку етнонаціонального складу нашої держави, а саме поліетнічність, існує потреба врахування регіональних особливостей у розробці та реалізації державної мовної політики у системі освіти.
Сьогодні розвиток освіти, в тому числі національних меншин наштовхується на комплекс проблем, серед яких:
– відсутність достатньої кількості якісних освітніх програм, належно розроблених навчально-методичних матеріалів та методик викладання мовами меншин;
– брак систематичної професійної підготовки та підвищення кваліфікації вчителів, які викладають мови та культури меншин, або підготовки вчителів із питань толерантності тощо;
– вихователі та викладачі шкіл не включають, або ж включають в дуже обмеженій кількості в навчальні плани теми, спрямовані на ознайомлення загалу з культурою національних меншин, не використовують національні матеріали під час навчання;
– не здійснюється послідовна робота в напрямку забезпечення належного середовища для отримання освіти представниками національних меншин, що не сприяє інтеграції представників національних меншин в українське суспільство;
– неврегульованість механізму отримання вищої освіти представниками національних меншин, а саме складання тестів українською мовою.
Аналіз законодавчо-правової бази свідчить про те, що на законодавчому рівні в Україні створено сприятливі умови для вивчення представниками національних меншин рідних мов у процесі шкільної освіти, а правова основа для здійснення державної мовної політики знаходиться на стадії формування.
Утвердженню статусу української мови як державної у системі освіти сприяли: Укази Президента України від 04.07.05 р. № 1013 „Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні” та від 20.03.2008 р. № 244 „Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні”; виконання заходів щодо реалізації Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1546; поступовий перехід дошкільних навчальних закладів на виховання українською мовою; упровадження обов’язкового вивчення української мови в усіх загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від мови навчання, створення нових навчальних планів, програм, підручників і методичної літератури; обов’язкове складання державної підсумкової атестації та вступних випробувань із української мови до вищих навчальних закладів; здійснення комплексу питань, пов’язаних із підготовкою педагогічних кадрів; регулярне проведення конкурсів, олімпіад, змагань, турнірів на знання української мови, в тому числі і серед представників національних меншин.
Стаття 10 Конституції України гарантує вільний розвиток мов національних меншин в нашій державі. Мережа навчальних закладів у країні формується відповідно до освітніх запитів і національного складу населення. Право вибору мови навчання мають батьки та їхні діти. З метою практичного забезпечення прав на навчання мовою національних меншин, які проживають на теренах нашої країни, функціонує розгалужена мережа загальноосвітніх навчальних закладів (або класів) із навчанням мовами національних меншин: російською, угорською, румунською, польською, молдовською, кримськотатарською. Кількість таких шкіл, за виключенням російських, щороку зростає. (Таблиця)
Таблиця
Динаміка кількості учнів за мовами навчання (у відсотках)[1]
Мова навчання 2001/2002 2006/2007 2007/2008
українська 71,8 79,4 80,4
румунська 0,45 0,49 0,49
польська 0,02 0,03 0,03
російська 27,2 19,4 18,5
молдовська 0,11 0,11 0,11
угорська 0,33 0,36 0,37
кримськотатарська 0,09 0,12 0,13
Окрім того, діють загальноосвітні навчальні заклади з двома, або кількома мовами навчання та навчальні заклади, в яких мова національних меншин вивчається як навчальний предмет. Мови національних меншин також викладаються факультативно, або в недільних школах.
Освіта в місцях компактного проживання національних меншин
Угорська національна меншина є однією з найчисельніших у Закарпатті. Для задоволення освітніх потреб представників угорської національної меншини в Закарпатській області створена відповідна мережа навчальних закладів. Так, у 2007/2008 навчальному році функціонувало 70 (10 відсотків) загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою, де освіту здобували 12843 учні, та 28 закладів з навчанням українською та угорською мовами, де угорською мовою навчалося 4532 учні. Всього навчалося угорською мовою 17366 учнів. Окрім того, угорську мову як окремий предмет вивчали 1018 учнів, і як факультативний курс – 472 учні.
Держава створює умови для відкриття навчальних закладів з угорською мовою навчання. Так, в 2004 р. у м. Ужгороді відкрито гімназію з угорською мовою навчання та ЗОШ І‑Ш ступенів у с. Берегуйфолу Берегівського району; в 2006 р. відкрито Вілоцьку ЗОНШ І‑Ш ступенів та Вербовецьку ЗОШ І‑ІІ ступенів у Виноградівському районі, в 2007 р. –Чомонинську ЗОШ І‑ІІ ступенів у Мукачівському районі. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів – представники угорської національної меншини, після отримання свідоцтва про базову середню освіту та атестата про загальну середню освіту мають змогу продовжувати навчання рідною мовою у професійно-технічних і вищих навчальних закладах: у Берегівському ПТУ № 11, Мукачівському гуманітарно-педагогічному коледжі за спеціальністю „початкове навчання”, Ужгородському училищі культури – „народна художня творчість”, Берегівському медичному училищі – „сестринська справа”, Мукачівському державному аграрному технікумі – „ветеринарна медицина”; Ужгородському національному університеті, у Закарпатському угорському інституті ім. Ф. Ракоці (м. Берегове), а також у філіях Будапештського ім. Сент Іштвана та Ніредьгазького педагогічних інститутів Угорщини (м. Берегове). При цьому на чотирьох факультетах Ужгородського національного університету, зокрема філологічному, математичному, фізичному і медичному, випускники загальноосвітніх навчальних закладів навчаються за цільовими направленнями.
Головними місцями компактного проживання етнічних румунів в Україні є Чернівецька (114 600) та Закарпатська (32 100) області. Решта румунського населення проживає ще в шести регіонах України, з них 175,051 (91,7 %) вважають румунську мову рідною. За даними порівняльного аналізу захисту національних меншин Румунії, що проводився Неурядовою організацією „Права людини без кордонів” (Human Rights Without Frontiers) в Україні працюють 47 румунських дитячих садків, три українсько-румунські дитячі садки, 92 школи та коледжі з румунською мовою викладання на 20 058 студентів, шість румунських художніх шкіл, 13 шкіл з частковим викладанням румунською (на 2 746 учнів). 329 учнів вивчають румунську мову як „предмет на вибір”.
В АР Крим, де компактно проживають кримські татари, функціонують 15 загальноосвітніх закладів з кримськотатарською мовою навчання (177 класів, 2 919 учнів), 1 загальноосвітній навчальний заклад з кримськотатарською мовою навчання та класами з українською мовою навчання (25 класів, 449 учні), а також 236 класів (2 725 учнів) з кримськотатарською мовою навчання в інших школах: 86 класів (919 учнів) – в школах з двома мовами навчання (російською і кримськотатарською), 125 класів (1 357 учні) – в школах з трьома мовами навчання (російською, українською, кримськотатарською), 25 класів (449 учні) з кримськотатарською мовою освіти в школах з російською мовою навчання. Всього кримськотатарською мовою навчається 5 644 учні, тобто 3,2 % від їх загальної кількості (в 2007/2008 навчальному році – 3,1 %). Вивченням кримськотатарської мови в різних формах (як мова навчання, предмет, факультативно, поглиблено) охоплено 28 545 осіб, що складає 82,5 % від загальної кількості школярів кримськотатарської національності.
Слід зазначити, що використання кримськотатарської мови як засобу засвоєння навчальних предметів на сьогоднішній день ускладнюється низкою факторів.
По-перше, недостатньою розробленістю термінології кримськотатарською мовою в різних галузях знань (математиці, фізиці, біології і т.і.), що заважає створенню якісних шкільних підручників із зазначених предметів. Ті словники що існують на сьогодні викликають серйозні нарікання з боку фахівців.
По-друге, відсутністю оригінальних підручників з різних навчальних предметів кримськотатарською мовою, виключаючи підручники кримськотатарської мови та літератури (існуючі підручники в своїй більшості є переклади російських чи українських підручників). Нарешті, відсутністю вчителів, які б могли викладати математику, фізику та інші навчальні предмети кримськотатарською мовою.
На особливу увагу заслуговує питання етнічних росіян. З огляду на те, що саме ця національна меншина є найчисельнішою і це питання продовжує зберігати політичну забарвленість та суспільний резонанс.
В Україні функціонує розгалужена державна мережа навчальних закладів з російською мовою навчання. Зокрема серед державних загальноосвітніх шкіл, що діють в Україні у 2008‑2009 навчальному році, 1 199 – з російською мовою навчання, а 1 628 – двомовні: з українською і російською мовами навчання[2].
Окрім зазначених загальноосвітніх навчальних закладів у 2007‑2008 навчальних роках функціонувало 35 професійно-технічних закладів, у яких навчалося 51 685 учнів. А також російською мовою навчалося 59 656 студентів вищих навчальних закладів І‑ІІ рівня акредитації та 395 186 студентів у навчальних закладах ІІІ‑IV рівня акредитації. Спеціальний департамент Міністерства освіти України по міжнародних зв’язках провів власний моніторинг впродовж 2008‑2009 навчального року. За його результатами було встановлено, що всього на забезпечення навчальних закладів, викладання в яких проводиться російською мовою, було витрачено 3 млрд 195 млн 634 тис. гривень. Крім того, для видання підручників російською мовою було витрачено в минулому році 1 млн 555 тис. гривень. В Україні працює 983 дитячих садочка, в яких виховання і викладання проводиться російською мовою. В Україні нараховується 1 755 таких шкіл де викладання проводиться одночасно і українською, і російською мовою.[3]
Навчально-методична база
За даними Міністерства освіти і науки України відповідно до вимог сьогодення здійснюється оновлення змісту освіти. Створені програми для початкових класів з вірменської, новогрецької, польської, російської, румунської (молдовської), угорської та кримськотатарської мов та читання. Видані нові підручники з усіх предметів для 1‑3 класів та 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання. Починаючи з 2002 р., започатковано процес розроблення вітчизняних (неадаптованих ) підручників з рідної мови для освітніх закладів з мовами національних меншин. Це новий навчальний комплект з румунської мови для учнів 1‑4 класів, нові букварі з польської, угорської, болгарської та кримськотатарської мов. Упродовж 1999‑2007 рр. для 1‑11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з угорською, румунською, російською, польською та іншими мовами навчання видано близько 297 назв підручників загальним накладом 40,8 млн примірників.
У 2006/2007 навчальному році для шкіл з навчанням мовами національних меншин Міносвіти рекомендовано для використання близько 470 назв програм, підручників та навчальних посібників, у т.ч. перекладних.
У загальноосвітніх навчальних закладах з мовами національних меншин вивчаються українська література, зарубіжна література і рідна мова. Запроваджено вивчення інтегрованого курсу літератури. З цією метою видано програми з румунської (молдовської), угорської та зарубіжної літератур. Створено і затверджено Міносвіти програму з вірменської мови для 2‑4 класів, з новогрецької для 5‑11 класів, кримськотатарської для шкіл з російською мовою навчання та з російської мови для шкіл з кримськотатарською мовою. З метою реалізації Державного стандарту початкової загальної середньої освіти Міністерством освіти і науки України впродовж 2004‑2007 рр. підготовлено та видано за кошти державного бюджету та видавництв 6 навчальних програм, 32 назви підручників, 21 назва навчальних посібників, хрестоматії для 1‑4 та 5‑12 класів із російської мови, інтегрованого курсу „Література ( російська та зарубіжна)”.
Підготовка педагогічних кадрів
Пріоритетними напрямами кадрової політики є задоволення потреб закладів освіти національних меншин відповідними кадрами та створення умов для їх ефективної педагогічної діяльності, стажування, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Основна увага має бути зосереджена на підготовці педагогічних працівників, які б вільно володіли як українською мовою, так і мовою національної меншини при умові відповідної професійної підготовки.
Нині у 48 вузах України вивчаються мови національних меншин та готуються викладачі рідної мови і літератури для шкіл, де вивчаються мови національних меншин[4].
Наприклад, для шкіл з румунською мовою навчання готують фахівців у Білгород‑Дністровському педагогічному училищі та Чернівецькому університеті; угорською – в Мукачівському педучилищі та Ужгородському університеті; підготовка педагогічних кадрів кримськотатарською мовою навчання на даний момент здійснюється у Кримському інженерно-педагогічному університеті. Підготовка фахівців з російської мови та літератури здійснюється у 31 вищому навчальному закладі України, зокрема: у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Ужгородському національному університеті, Таврійському національному університеті імені Володимира Вернадського, Кіровоградському педагогічному університеті, Рівненському державному гуманітарному університеті, Національному університеті „Острозька академія”, Рівненському інституті слов’янознавства, Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, Волинському державному університеті імені Лесі Українки та інших ВНЗ.
Здобуття вищої освіти представниками національних меншин
В умовах що склалися, а саме впровадження незалежного тестування випускників шкіл з’явилася проблема недостатнього рівня знань української мови представниками національних меншин, що має наслідком те, що випускники загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин є неконкурентоспроможними при вступі (тестуванні) до вищих навчальних закладів, а в подальшому це не сприяє їхньому успішному інтегруванню в українське суспільство.
20 березня 2008 р. Президент України підписав Указ № 244/2008 „Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні”, в якому доручається Кабінету Міністрів України, розробити та затвердити комплексний план дій з розвитку освіти в Україні на 2008–2011 рр., передбачивши, зокрема, заходи щодо удосконалення системи підготовки педагогічних працівників відповідно до сучасних потреб, підвищення ефективності забезпечення такими працівниками навчальних закладів, у тому числі з навчанням мовами національних меншин; вжити заходів щодо підвищення соціального статусу педагогічних працівників, зокрема, опрацювати питання щодо встановлення доплат вчителям української мови та літератури, які працюють у навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин.
26 травня 2008 р. Міністр освіти і науки підписав Наказ № 461 „Про затвердження галузевої Програми поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин на 2008‑2011 роки”. На його виконання та з метою створення належних умов для вивчення української мови і підвищення конкурентоспроможності випускників навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин місцевими органами управління освітою розроблені регіональні програми поліпшення вивчення української мови, що враховують регіональні особливості кожної адміністративно-територіальної одиниці країни.
Програма спрямована на створення належних умов щодо вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням мовами національних меншин та підняття конкурентоспроможності випускників цих закладів; розвиток і розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї; розробку й видання підручників нового покоління та навчально-методичної літератури; запровадження новітніх технологій; здійснення комплексних питань, пов’язаних із підготовкою педагогічних кадрів тощо.
Проголошене у Програмі запровадження, починаючи з основної школи, вивчення окремих предметів державною мовою, як того вимагає Указ Президента України, було негативно сприйнято певними політичними силами, низкою громадських організацій і засобів масової інформації.
Питання забезпечення освітніх прав угорської національної меншини загострилося саме після підписання вищезгаданого Наказу Міністерства освіти України № 461 від 26.05.2008 року. Це питання стало ключовим при зустрічі Президентів двох країн влітку 2008 року. На зустрічі у м. Києві Ласло Шоком заявив, що вимога міністерства про те, аби протягом двох наступних років більшість предметів в угорських школах викладалися українською, є неприйнятною. Президент Угорщини заявив, що наполягатиме на збереженні угорських шкіл, хоч і підтримує необхідність вивчення дітьми-угорцями української мови і літератури. Угорська преса з цього приводу писала, що українізація освіти може призвести до занепаду як угорської мови і освіти так і мов інших національних меншин.
Цікавими є результати анкетування, що проводилося в межах дослідницької програми Інституту відкритого суспільства серед учнів шкіл з викладанням угорською мовою у першому півріччі 2008 року. Серед учасників анкетування „понад 60 відсотків „безперечно” або „скоріше” погодилися, що в їхніх школах окремі предмети варто викладати українською, а понад три чверті заявили, що для своїх майбутніх дітей хотіли би навчання порівну українською та угорською або навіть переважно українською”[5].
Вищезгадана Програма не посягає на права представників жодної з національних меншин здобувати повну загальну середню освіту рідною мовою, а також не скорочує у навчальних планах години на вивчення рідної мови і літератури або вивчення рідною мовою таких предметів, як математика, хімія, біологія, фізика тощо. Програма і заходи до неї не суперечать чинному законодавству України у даній сфері та положенням відповідних двосторонніх угод між Україною та Угорською Республікою. Водночас, враховуючи побажання випускників 2007/2008 навчального року, які здобували загальну середню освіту мовами національних меншин, щодо складання тестів мовою навчання, Міністерством освіти і науки України було перекладено зміст тестових завдань (за винятком тесту з української мови і літератури) відповідною мовою (у т.ч. угорською). Тестові завдання перекладалися мовою національних меншин і у 2009 році. Метою Програми є підвищення конкурентоспроможності випускників шкіл із навчанням мовами національних меншин, а не обмеження їхніх прав. З цією метою учням надається можливість добровільно обрати мову навчання, поповнити словниковий запас української мови; вивчити основні терміни зі шкільних предметів не лише рідною, а й державною мовою; якісно підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання 2010 року. Важливо, що вони не будуть обмежені в своїх правах при вступі до вищих навчальних закладів будь-якого профілю та будь-якого регіону, зможуть складати тести українською мовою на рівних з випускниками навчальних закладів з українською мовою навчання.
Слід заохочувати вчителів і учнів, удосконалювати наукову і методичну базу вивчення української мови. До Уряду внесено Проект постанови Кабінету Міністрів України про встановлення доплати у 15 відсотків до посадового окладу вчителям української мови і літератури, які працюють у школах з навчанням мовами національних меншин. Окрім того, підготовлено наказ про зменшення кількості учнів для здійснення поділу на групи при вивченні української мови у цих школах до 23 у міській місцевості та до 16 – у сільській. Наразі ці документи проходять процедури погодження у відповідних міністерствах.
Висновки та рекомендації
В цілому освіта національних меншин України на сучасному етапі розвивається як система заходів країни, які спрямовані на задоволення освітніх потреб представників різних етносів. Законодавча база гарантує, перш за все, вільний розвиток національних меншин, стимулює їх прагнення зберегти етнічну самобутність, мову і культуру, сприяє вихованню у громадян України почуття національної самосвідомості.
Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллєбек позитивно оцінив діяльність органів української влади впродовж останніх років, спрямованих на зміцнення освіти державною мовою у школах, де навчаються особи, що належать до національних меншин.
Аналіз стану вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, організаційного і науково-методичного забезпечення цього процесу дає підстави констатувати певні позитивні зміни:
• усвідомлення учнями та їх батьками життєвої необхідності оволодіння державною мовою, що створює мотиваційну базу для її вивчення;
• істотне розширення мережі загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою, що сприяє самоідентифікації частини українців і стабілізує мережу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин;
• впровадження обов’язкового вивчення української мови у всіх загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від мови навчання;
• створення науково-методичного забезпечення курсу української мови в умовах переходу на 12-річний термін навчання – нових навчальних планів, програм, підручників, посібників, попередні результати апробації яких засвідчили перспективність реформ, здійснюваних у галузі мовно-літературної освіти;
• посилення розвивального і виховного потенціалу української мови завдяки реалізації в програмах і підручниках соціокультурної змістової лінії, що містить вагомий українознавчий компонент;
• реалізація комплексу заходів, пов’язаних із підготовкою педагогічних кадрів до викладання української мови в умовах переходу на 12-річний термін навчання та профільність освіти.
Разом із тим, проведений аналіз свідчить, що стан вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин досить неоднорідний. Неналежний рівень оволодіння українською мовою випускників окремих закладів робить їх не конкурентноспроможними при вступі (тестуванні) до вищих навчальних закладів, що в подальшому не дозволяє успішно інтегруватись в українське суспільство. Усе це потребує додаткових заходів щодо поліпшення стану вивчення української мови і літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин. Разом з тим слід зазначити, що виконання Рамкової конвенції в освітній сфері потребує особливої уваги з боку органів влади з метою забезпечення того, щоб реформування, яке здійснюється у цій галузі, не призвело до обмеження існуючого права осіб, що належать до національних меншин, отримувати освіту власними мовами. Задля цього необхідно:
• розробити оптимальну модель навчального процесу, надати можливість учням поряд із рідною мовою національних меншин повноцінно вивчати українську мову;
• посилити роботу щодо підготовки вчителів для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською, румунською мовами, особливо з української мови та літератури;
• проводити моніторингові дослідження рівня навчальних досягнень учнів з української мови та мов національних меншин загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин;
• опрацювати питання щодо можливості безоплатного здобуття вчителями загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин другої вищої освіти за спеціальністю „українська мова і література”;
• проводити широку інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед учнів, педагогів, батьків, громадськості щодо законодавчої та нормативно-правової бази про статус державної мови через центральні та регіональні засоби масової інформації;
• сприяти модернізації навчально-матеріальної бази загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин;
• поповнювати фонди бібліотек загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин сучасною книжковою продукцією українською мовою та мовами національних меншин.
* В етнодемографічній структурі населення України 77,8 % становлять етнічні українці, які є провідним суб’єктом державотворення і складають національну більшість та 22,2% − національні меншини. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. серед національних меншин 77,8 % припадає на етнічних росіян, що становить 17,2 % від усієї кількості громадян України. Інші етнічні спільноти складають майже 4,5 % населення країни. Специфіку мають регіональні виміри етнічного складу населення України, так, наприклад в АР Крим, українці складають лише 24 % населення, кримські татари становлять 12 %, в Одеській області, українці складають 63 % населення, серед національних меншин (крім росіян) виділяються болгари (6,1 %), молдовани (5 %) і гагаузи (1,1 %), в Закарпатській області друге, третє і п’яте місця за чисельністю після українців посідають угорці (12 %), румуни (2,6 %) і роми (1,1 %), причому чисельність останніх порівняно з 1979 р. збільшилась у 2,5 рази. В Донецькій області 1,2 % міського населення складають греки.
* Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні стала Конституція України, Закон України „Про мови в Українській РСР”, Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. № 10 (справа про застосування державної мови), а також інші законодавчі акти, зокрема: Закони України „Про національні меншини в Україні”, „Про освіту”, „Про видавничу справу”, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Рамкова конвенція про захист національних меншин та інші.
[1] Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2007/2008 навчальному році та завдання на 2008/2009 навчальний рік.
[2] За даними Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України у 2008-2009 навчальному році загалом у загальноосвітніх закладах України російською мовою навчаються 779 423 учні. Крім того, російську мову як предмет вивчають 1 292 518 учнів, факультативно або в гуртках – ще 165 544 учні.
[3] http://www.interfax.com.ua/rus/main/17001/
Відділ соціокультурних та етнонаціональних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень
Scridb filter
Leave a Reply