Оксана Лелюк. Етнічні архітектурні надбання Буковини (спеціально для БукІнфо)

Яких лише характеристик не набувало місто Чернівці, але одне з них залишається незмінним вже більше ніж шість сотень літ — це толерантність. Якість, якою може по праву хизуватися місто над Прутом — Чернівці та край, що називають Буковиною. В своїй книзі “Місто моєї любові” Василь Селезінка Чернівці порівнює “із своєрідним кораблем, на борту якого крім українців по хвилях буденного життя пливуть представники інших народів. Там обов’язково є євреї, німці, поляки, румуни, молдовани, вірмени, а з ХХ століття, особливо в післявоєнні 40-ві та 50-ті роки, підсіла ще й велика група росіян та представників інших народів Радянського Союзу”.

Різні народи заселяли не лише Чернівці, а й Буковину. З давніх-давен Буковина була заселена в північній частині слов’янським і у південній частині романським населенням. Протягом багатовікової історії, під впливом культурних надбань людей різних національностей (українського, румунського, єврейського, польського, російського, вірменського та ін.), що проживали на території Буковинського краю, формувався дух спільної культури, співжиття і взаємоповаги представників різних культур.

Об’єкти архітектури та містобудування є одним із найважливіших складових розвитку культури того чи іншого народу. Сьогодні в скарбниці архітектурного надбання Буковини є об’єкти, до яких приклали руку і серце представники різних народів.

Безперечно, найбільшим архітектурним шедевром Чернівців є комплекс колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далматії, який збудований за проектом австрійського архітектора Йозефа Главки. Перед молодим архітектором стояло надзвичайно складне завдання: збудувати резиденцію православних митрополитів в Австро-Угорській імперії, де більшість була католиками. Йому потрібно було об’єднати різноманітність стилів та культур. Будівництво ансамблю вимагало великих коштів, яких у православної церкви не було. Перераховувались кошти з Відня, велика сума коштів надана релігійним фондом Буковини. Подейкують, адже документів відповідних не знайдено, нібито фінансово допомогли протестанти та євреї-хасиди. Очевидно, з цих мотивів в архітектурному ансамблі можна побачити єврейську символіку. Архітектору вдалося у символічному плані виразити суть багатонаціональної землі Буковини та єдність християно-іудейського світу.

Цікавим архітектурним об’єктом є Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці (вул.Руська) — перша українська церква. Будівництво храму здійснювалось в два етапи. В 1814 році боярин Тадей Туркул заповів усе своє рухоме і нерухоме майно греко-католицькій церкві. І вже в 1821 році була збудована первісна невелика церква, яка мала класичні риси. На початку ХХ ст. церква була добудована за ескізом В.Залозецького, адже не вміщала всіх віруючих. І нині в соборі знаходиться чудотворна ікона Чернівецької Божої Матері. Саме в цій церкві молилась Ольга Кобилянська.

В так званий румунський період (в 1939 році) за проектом румунського архітектора Нанеску на нинішній вулиці Руській (до 1940 року — Римська) був збудований Миколаївський кафедральний собор. Архітектура культової споруди відтворює національний румунський стиль неороминеск, який панував у Румунії напередодні Другої світової війни. З собором пов’язана сумна легенда, про вмуровану в стіни храму дівчину.

Вплив румунської культури простежується і в інших населених пуктах області. В районному центрі м. Герца можна відвідати будинок-музей відомого румунського художника Артура Верони, пам’ятник видатного румунського письменника та драматурга Георгія Асакі.

В Чернівцях вулиця, на якій знаходиться перша гімназія, в якій навчався Міхай Емінеску, названа його ім’ям. В 2000 році в сквері на розі вулиць Університетської та Ватутіна встановлено бронзовий пам’ятник класику румунської літератури, поету Міхаю Емінеску.

Слід зазначити, що будівля, яку ми звикли називати Будинок офіцерів, була зведена в 1938 році з ініціативи Товариства румунської культури та літератури на Буковині як румунський національно-культурний палац — Палацул културал. Кажуть, під час будівництва було закладено капсулу зі зверненням до нащадків. Правда, за призначенням ця будівля використовувалась недовго.

В багатонаціональних Чернівцях було кілька Народних домів. До 1918 року Румунський дім знаходився за адресою: Центральна площа, 9. Саме тут діяли всі національно-культурні товариства румунської громади. Зараз в цьому будинку на першому поверсі розташовано румунське товариство ім. М.Емінеску. Більша частина будівлі належить обласному апеляційному суду.

В Чернівцях і нині успішно діє Український народний дім, відкритий в 1897 році (вул. Ломоносова, 2). Народний дім був центром громадського та культурного життя українців. Тут розміщувалися товариства “Руська бесіда”, “Руська школа”, “Союз”, “Міщанський хор”, редакція газети “Буковина”. Відмічу, що “руська” слід розуміти як українська. Щорічно в Народному домі відбувалися шевченківські свята, регулярно виступали громадські діячі. І сьогодні Народний дім є місцем проведення культурно-освітніх, громадських заходів, які організовуються різними українськими фундаціями Буковини.

На вул. О.Кобилянської знаходяться два колишні Народні доми: Польський (буд. 36) та Німецький (буд.53), побудований в стилі модерн з використанням неоромантичних елементів та традиційної народної німецької архітектури. Ядро будівлі — великий святковий зал був оздоблений за мотивами німецької історії художника А.Оффнером.

На Театральній площі розташований Центральний міський палац культури, колишній Єврейський народний дім, збудований у 1908 році архітектором Левандовським. Сьогодні у Палаці культури працюють численні клуби, гуртки, студії. Тут же працює Єврейське товариство імені Штайнбарга, Єврейський громадсько-культурний фонд. Своєю появою він завдячує Генріху та Жозефіні Вагнерам.

Відомо, що в 1774 році, коли Буковина перейшла під патронат Австрії, тут нараховувалось 560 єврейських сімей. В самих Чернівцях їх було 112. Це відзначив в своїй докладній записці в Вену перший генерал-губернатор краю Габрієль фон Сплені. Характеризуючи Чернівці, він підкреслив, що містечко забудовано хаотично, але кращі будинки займають євреї.

В Чернівцях є достатньо відомих адрес, що мають єврейське історичне минуле: спеціальна професійна школа (“Сафа-арт”) на вул. Е.Штейнбарга); хасидський дім цадика Фрідмана в Садгорі; єврейське кладовище (вул. Зелена), колишня велика Синагога (вул. Барбюса, 31).

Слід зазначити, що помітною групою населення в ХVІІІ- ХІХ ст. на Буковині були поляки. Більшість з них прибувала з Галичини. Окрім поселення в Чернівцях, частина поселилася у сільській місцевості, зокрема в Строжинецькому та Кіцманському районах. І сьогодні в римо-католицькому костьолі Чесного Хреста (або Воздвиження Святого Хреста), що знаходиться за адресою: Чернівці, Головна, 20, для польської громади служба проводиться польською мовою.

На територію Північної Буковини з Галичини переселялися і вірмени. Основна частина вірменського населення займалася торгівлею та ремеслами, проживали вірмени переважно в Чернівцях. Відомим храмом вірменської громади, збудованим за проектом Йозефа Главки є Вірменська церква, нині Органний зал (Українська,30). Приємною подією до Петрівського ярмарку в 2010 році стало встановлення реставрованих статуй святих Петра і Павла, при вході до Органного залу.

Цікава легенда пов’язана з приходом на Буковину староорядців (липован), про землю обітовану, де б’є джерело з білою водою. Таке «Біловоддя» вони дійсно відшукали в урочищі Варниця на Буковині. Там було джерело з білою вапняковою водою, звідки походить сучасна назва поселення Біла Криниця. Сьогодні в селі Біла Криниця Глибоцького району знаходиться Успенський старообрядницький храм.

На території Чернівецької області є дві найстаріші культові споруди, що сягають часів Молдавського князівства. Найдавнішою монументальною пам’яткою, яка збереглася і донині, збудована в період перебування Буковини в складі Молдавського князівства (1453-1455 рр.) є Вознесенська церква в с. Лужани Кіцманського району. В стінах другої — Іллінської церкви в с. Топорівці Новоселицького району 2 серпня 2010 року відбулись богослужіння з нагоди відзначення 450 років з часу освячення.

Перелік архітектурних, історичних, культурних об’єктів можна було б продовжувати, і цілком очевидно, що етнографічні надбання Чернівецької області є достатньо вагомими та унікальними. Саме ця особливість краю дала поштовх для формування багатогранної матеріальної і духовної культури Буковинської землі.

Джерело: http://www.bukinfo.com.ua/index.php?mcmd=shownews&lid=8664

Фото з сайту: http://www.arminia.at/cz.html