Тези виступів окремих учасників Міжнародної наукової конференції «Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні взаємини”

Маріан Токар (Ужгород, Україна). “Регіональні рівні управління на прикладі Закарпатської області (Україна) та повіту Сате Маре (Румунія)”.

“Нами був проведений порівняльний аналіз в розрізі державного управління на прикладі Закарпатської області та повіту Сате Маре. В Україні, як і в Румунії, є муніципальний рівень управління, який має свої підрівні.
Раціоналізація регіонального управління полягає в самостійному ухваленні рішень місцевими радами. Так звана децентралізація влади.
Ми виділили фактори, які сприяють покращенню регіонального управління:
– національно-культурний (етнічну більшість кожного регіону складає його титульна нація; допоміжною ланкою гармонізації відносин є громадські організації, вони сприяють створенню та подальшому існуванню національних культурних центрів);
– економічний (в Закарпатській області та в повіті Сате Маре головним є промислово-аграрний сектор; державне управління ефективно використовує регіональні можливості);
– адміністративний фактор.

Однією з перспектив розвитку є майбутнє створення класифікованих прикордонних регіонів. Також на ефективний регіональний розвиток впливають діючі державні та недержавні установи.
Таким чином, ми бачимо, що регіональні рівні управління можуть вплинути на розвиток регіону”.

Іван Монолатій ( Івано-Франківський, Україна). “Діяльність етнополітичних акторів румунів в Австрійській Буковині“.

“Моя доповідь ґрунтується на щойно виданій монографії «Разом, але майже окремо. Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867—1914 рр.».
Середина ХІХ ст. характеризується етнічним відродженням етнонаціональних спільнот та національними рухами. На Буковині еволюціонує в цей час українське, єврейське, німецьке відродження. В 1885 році був створений румунський політичний союз в Чернівцях, в 1892 році створили румунську національну партію Буковини, яка активно критикувала австрійську владу, в 1900 році утворилася Румунська національна народна партія. Вона не визнавала етнічних прав українців. В 1904 році вона розпалася. Також в 1900 році утворилася Демократична партія на чолі з Ончулом, цілями якої були: подолання конфліктів, зокрема, і етнонаціональних. Був створений «Вільнодумний союз» – об’єднання депутатів буковинського сейму, створений за ініціативи українського політика М.Василька, лідера румунських народних демократів А.Ончула та керівника Єврейської сіоністської партії Б.Штраухера. Союз ставив за мету боротися за прийняття буковинським сеймом низки прогресивних соціально-економічних та національно-демократичних законопроектів. До союзу ввійшли також українські депутати-народовці С.Смаль-Стоцький, Є.Пігуляк, Т.Левицький. Головою союзу було обрано А.Ончула.
На Буковині був відсутній каталізатор конфліктних процесів. Буковина відрізнялася від Галичини тим, що не було тривалих міжетнічних конфліктів”.

Віктор Петров (Посольство України в Румунії). “Сучасні тенденції розвитку молдовсько-румунських відносин”.

“Молдовсько-румунські відносини на сучасному етапі є дуже динамічними і водночас складними. Стосунки почали розвиватися на початку 90-х років. На першому етапі відносин виникли проблемні питання, які не вирішенні й досі. В 1992 році відбулися переговори про підписання базового політичного договору . До цього часу він ще не підписаний.
Придністровський конфлікт в Молдові теж негативно вплинув на відносини з Румунією, проте поступово конфлікт втратив гостроту.
Для Молдови значними є румунські інвестиції.
2000-2009 рр. були дуже проблемними в двосторонніх стосунках. В Молдові змінилася політична еліта, що вплинуло на охолодження взаємин. В.Воронін та його команда переходили на грань дипломатичної війни з Румунією. Відбулася висилка дипломатів як з Румунії, так і з Молдови. Був запроваджений візовий режим для румунських громадян.
Зі зміною політичної влади в 2009 р відносини почали налагоджуватися. Подальша доля взаємин між Румунією та Молдовою буде більш визначеною після позачергових парламентських виборів”.