Інтерв’ю Посла України в Республіці Молдова С.І.Пирожкова інформаційному агентству “All Moldova”

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова розповів про пріоритети і складнощі у відносинах між нашими країнами. Серед найважливіших питань, які буде вирішено цього року – демаркація державного кордону і взаємне визнання прав власності. Про все це докладно, з перших вуст, читайте в інтерв’ю.

Ваше Високоповажносте, коли мова заходить про геополітику, багато аналітиків схильні не брати до уваги Україну з тієї причини, що відносини з Росією нібито заважають вам проводити незалежну політику в цьому регіоні. Наскільки виправдана ця позиція?

Україна не претендує на роль наддержави за зразком США, Росії або Китаю. Разом з тим, як відзначив 14 грудня минулого року у своєму виступі перед українськими дипломатами у Києві Президент Віктор Янукович, Україна повинна стати впливовою регіональною державою, щоб у майбутньому ввійти до клубу найрозвиненіших країн світу. Зрозуміло, що цього легше домогтися шляхом плідного співробітництва з нашими стратегічними партнерами – Європейським Союзом, Російською Федерацією, Сполученими Штатами Америки.

У контексті озвученого Вами питання, слід зазначити, що після зміни керівництва нашої країни в січні 2010 року українсько-російські відносини, у рамках яких в останні роки спостерігався період застою, отримали додатковий імпульс і вийшли на якісно новий рівень розвитку. Активно розвиваються контакти на вищому рівні. Наприклад, Президенти наших країн лише у 2010 році провели більше 10 зустрічей, у ході яких було підписано низку необхідних для двох держав угод. Україна і Росія продемонстрували значні можливості двостороннього економічного співробітництва. Лише за перші 9 місяців 2010 р. товарообіг між нашими країнами виріс на 72% і склав 29 млрд. дол. США. Тому, з цієї точки зору, дійсно можна відзначити поступальний розвиток відносин між Києвом і Москвою.

Разом з тим, з огляду на сьогоднішні міжнародні реалії, можна сміливо й однозначно говорити про незалежну зовнішню політику, яку проводить Україна, у тому числі й по відношенню до своїх найближчих сусідів, зокрема стосовно Молдови. Це, однак, не означає, що Київ ігноруватиме і не враховуватиме у своїй політиці зовнішні фактори, інтереси міжнародних партнерів. Наприклад, у питанні придністровського врегулювання.

З огляду на підвищений інтерес до політики нашої країни у регіоні, хотів би також поінформувати, що в ході грудневої наради в Києві керівників українських дипломатичних місій, Президент України звернув особливу увагу на необхідність реалізації додаткових заходів з метою вирішення відкритих питань з Румунією і Молдовою, не поступаючись при цьому власними національними інтересами. Ці країни, як підкреслив Глава держави, повинні по-іншому сприймати нашу державу. Україна – велика, сильна й перспективна держава, з якою вигідно й корисно дружити, має всі підстави та можливості для того, щоб закріпитися на позиції впливового регіонального лідера в політичному, економічному вимірі, а також у сфері безпеки. Тому не випадково в перелік пріоритетів української зовнішньої політики Президентом була виділена придністровська проблематика. Природно, що Міністерство закордонних справ України, і як його складова – Посольство України в Республіці Молдова, у новому, 2011 році зосередять зусилля на реалізації зазначених завдань.

Яким Ви бачите врегулювання придністровського конфлікту?

Як я вже підкреслив, проблематика придністровського врегулювання є одним з основних пріоритетів зовнішньополітичної діяльності України. Врегулювання цієї проблеми можливе винятково мирними засобами на основі дотримання суверенітету та територіальної цілісності Республіки Молдова. Ці й інші принципи врегулювання були закріплені у Спільній заяві Президентів Російської Федерації та України з придністровського врегулювання від 17 травня 2010 року. Вони були неодноразово підтверджені як Міністром закордонних справ України Костянтином Грищенком, так і Президентом Віктором Януковичем у рамках офіційних зустрічей з європейськими та російськими колегами, а також у рамках міжнародних форумів.

Я бачу перспективи врегулювання конфлікту у дотриманні сторонами принципу рівноправного діалогу, спрямованого на вироблення особливого правового статусу Придністров’я у складі єдиної Молдови, відновлення взаєморозуміння та заходів довіри між лівим і правим берегами Дністра, а також прихильності сторонами раніше досягнутих домовленостей у переговорному процесі. Невід’ємною складовою врегулювання придністровської проблеми наразі є формування владних структур у Республіці Молдова, після листопадових парламентських виборів, а також відновлення повномасштабного політичного діалогу, Київ буде надавати зазначеним процесам максимального сприяння, а також нарощувати посередницькі функції у забезпеченні ефективної діяльності створених Кишиневом і Тирасполем експертних груп щодо зміцнення заходів довіри на Дністрі.

У чому полягає інтерес України до Молдови, як сусіда і, у певній мірі, конкурента у змаганні за симпатії великих держав?

Молдова – важливий партнер для нашої держави. Нас зв’язують не лише 1222 км спільного кордону, але й проживання в Молдові майже півмільйона етнічних українців, а в Україні – близько 350 тис. молдаван, спільність зовнішньополітичних пріоритетів наших країн, великий потенціал розвитку взаємовигідного економічного співробітництва, а також специфічні обставини – існування придністровського питання на південно-західних кордонах України й, відповідно, активна участь нашої держави в його врегулюванні. Наша держава зацікавлена в стабільності й процвітанні цього регіону Європи, тому активно підтримує заходи, які сприяють зміцненню територіальної цілісності й незалежності Республіки Молдова.

З точки зору економічного співробітництва Молдова є привабливим і досить вигідним ринком збуту української продукції, що відрізняється високою конкурентоспроможністю в порівнянні з іншими товарами, представленими на молдовському ринку.

І Україна, і Молдова проголосили курс на європейську інтеграцію головним стратегічним пріоритетом. Саме тому, наша держава зацікавлена у реалізації послідовної внутрішньої та зовнішньої політики, яка б дозволила Молдові наблизити європейську перспективу. Україна та Молдова повинні, на моє глибоке переконання, об’єднати зусилля у цьому напрямку.

Що стосується симпатії, як Ви сказали, “великих держав”, то, хочу Вас завірити, що для України такої проблеми не існує. Я вже говорив, що наша країна є великою, самодостатньою, європейською державою, виступає важливим фактором у забезпеченні загальноєвропейської безпеки і стабільності. Думаю, що політика “сподобатися комусь” рано або пізно призводить до краху, невдач, оскільки вона є ситуативною, недальновидною. Головне для нас, я маю на увазі як Україну, так і Молдову, це наявність чітких стратегічних орієнтирів, зрозумілої кінцевої мети на даному історичному відрізку розвитку наших держав і, відповідно, розробка реальних механізмів і шляхів її досягнення, послідовність, незалежно від політичної кон’юнктури, консолідація суспільства в її досягненні. Для мене, повторюся, на даному етапі, такою метою є повноцінний вступ до великої родини народів Об’єднаної Європи.

Ви задоволені торгово-економічними відносинами між нашими країнами? Що необхідно для збільшення торговельного обороту?

Можу Вам відверто зізнатися – і так, і ні! Безумовно, протягом 2010 року ми багато чого досягли у співпраці з нашими молдовськими партнерами. За даними Національного бюро статистики Республіки Молдова, у січні-жовтні цього року товарообіг між нашими країнами збільшився в порівнянні з 2009 роком на 16,5% і досягнув 499 млн. дол. США. Україна впевнено утримує перше місце щодо обсягів свого експорту в Молдову й третє місце щодо загальних обсягів товарообігу після Російської Федерації та Румунії.

Однак ми ще не змогли відновити той товарообіг, що у нас був до кризи, у 2008 році, який, за даними української статистики становив 1347,6 млн. дол. США. Тому, у майбутньому як бізнесмени, так і уряди наших країн повинні ще багато чого зробити. При цьому, на мою думку, саме уряди повинні подати бізнесу чіткий і зрозумілий сигнал – кризові проблеми залишилися у минулому, на даному етапі вже необхідно розвивати торгівлю.

Звичайно, ми не можемо диктувати бізнесу напрямки торгівлі. Це може і повинен робити вільний ринок. Завдання Посольства України в Республіці Молдова, також як і Посольства Республіки Молдова в Україні – забезпечувати сприятливий режим для торгівлі та інвестицій, передбачений діючими між нашими країнами угодами, у першу чергу Угодою про вільну торгівлю 2003 року.

Хочу підкреслити, що резерви для збільшення товарообігу між нашими країнами існують. Серед них мають бути виділені продовження співробітництва у сфері енергетики, транспорту, виробництва та переробки сільгосппродукції. У цьому зв’язку, варто було б звернути увагу молдовських аграріїв на можливості України щодо виробництва і продажу сучасної сільськогосподарської техніки, на сучасне українське устаткування для переробки продукції, а також іншу продукцію, що користується попитом у всьому світі. Економічний відділ Посольства готовий співпрацювати з усіма зацікавленими молдовськими організаціями і надавати допомогу у встановленні ділових контактів з українськими виробниками.

Як проходять переговори щодо демаркації кордону, у першу чергу я маю на увазі Паланку і Новодністровськ?

Наразі продовжують існувати технічні розбіжності між Україною та Республікою Молдова з питання винесення лінії державного кордону на місцевість у районах населеного пункту Паланка та греблі Дністровського буферного гідровузла. Ці питання розглядаються, як правило, на рівні експертів, а потім на засіданнях Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії (СУМДК).

Найгостріша дискусія у 2010 році щодо питання завершення демаркації розгорнулося навколо проходження лінії кордону в районі н.п. Паланка. У ході 39-го засідання СУМДК, з метою усунення допущеної помилки, українська делегація відкликала свою згоду на затвердження місць установки двох прикордонних знаків № 0608 (3037) і №0609 (3038) у районі делімітаційної точки № 561. Українською стороною було запропоновано експертам виїхати на місцевість і провести спільні роботи з визначення нових місць установки зазначених прикордонних знаків, оскільки наразі демаркаційна лінія кордону не відповідає сучасним даним аерофотозйомки і на значну відстань виступає на територію України.

Тому Україна, попередньо повідомивши молдовську сторону, демонтувала власні неправильно встановлені прикордонні стовпи на своїй території та офіційно запропонувала Республіці Молдова вчинити аналогічно зі своїми прикордонними стовпами на нашій території, що, як ми пам’ятаємо, викликало бурхливу реакцію в деяких опозиційних засобах масової інформації РМ.

Однак оперативне втручання МЗС двох країн, а також наших партнерів з ЄС і США дозволило в досить короткі строки провести необхідні консультації й переговори щодо зазначених питань. У результаті спільно вжитих зусиль було досягнуто принципової згоди стосовно необхідності проведення до кінця грудня 2010 р. зустрічі експертів у районі н.п. Паланка, які повинні запропонувати для розгляду в рамках чергового засідання Спільної демаркаційної комісії взаємоприйняті рішення, що враховуватимуть інтереси як України, так і Республіки Молдова. При цьому, зрозуміло, мають бути виправлені помилки, які були раніше допущені у процесі проведення демаркаційних робіт.

Щодо завершення демаркації в районі залізобетонної греблі Дністровського буферного гідровузла, хотів би підкреслити, що буквально нещодавно, на початку грудня 2010 р. у місті Дністровськ відбулася остання двостороння зустріч експертів з метою детального вивчення Генерального плану Дністровської ГЕС-2. На жаль, на даному етапі експерти, поки що, не знайшли компромісного рішення проблеми і продовжують роботу з визначення лінії проходження державного кордону. Україна сподівається, що після формування нового уряду в РМ розгляд цих питань, а також визнання власності на українські об’єкти в Молдові та молдавських в Україні отримає новий імпульс.

Якби питання делімітації кордону вирішувався б самого початку, з чистого аркуша, Київ погодився б на те, щоб Молдова, на декілька сотень метрів, стала морською державою?

Як відомо в історії не існує “умовних висловів”. Існують лише факти. А якщо ми до них звернемося, то у 90-х роках минулого сторіччя наша держава пішла на безпрецедентну поступку, надавши згоду встановити лінію державного кордону на користь Молдови в районі населених пунктів Басарабяска – у цьому випадку Молдові відійшли виноградники площею 36 га, і Джурджулешть – Молдові було передано 430 метрів берега річки Дунай. У результаті Республіка Молдова отримала статус Придунайської держави й забезпечила вихід до Чорного моря. І це, на мій погляд, лише невеликий перелік тих поступок, на які погодилася Україна на користь Молдови.

Безперечно, як у всіх сусідів, існує низка проблем, які вимагають першочергового вирішення. В основному, це питання, які дісталися нам у спадщину від розпаду колишнього СРСР, і набули актуальності після проголошення нашими країнами незалежності. При цьому, в Україні з розумінням ставилися до того, що затяжна політична криза в Молдові протягом 2009 – 2010 років вимагала від нашої держави вироблення особливих підходів з метою вирішення актуальних питань двосторонніх відносин. Сподіваюся ці зусилля будуть позитивно оцінені новим керівництвом Молдови і дадуть позитивні результати у найближчому майбутньому.

Були озвучені позиції про те, що Молдова, у тандемі з Румунією, завдає шкоди політичним і економічним інтересам України. Ваша думка щодо подібних заяв?

Я б не хотів коментувати або аналізувати подібні заяви або навіть, швидше за все, припущення. Як я вже зазначав, вибудовуючи свої відносини із зовнішніми партнерами, Україна керується, у першу чергу, національними інтересами. При цьому ми вважаємо, що таке співробітництво повинно ґрунтуватися винятково на взаємоповагу і прагматизмі. Наші найближчі сусіди – у тому числі й Республіка Молдова та Румунія, керуються такими ж принципами.

В Україні позитивно сприймають той факт, що, незважаючи на досить неоднозначний і складний період світової фінансово-економічної кризи, у 2010 році Кишинів і Бухарест досягли значного прогресу в плані двосторонніх відносин. Сподіваюсь, що після формування нового уряду в Молдові Україні також вдасться вирішити низку важливих питань, що стоять на порядку денному українсько-молдовського співробітництва.

Пане Посол, у завершенні нашої бесіди, як Ви розцінюєте підсумки співробітництва між нашими країнами у 2010 році, зважаючи на те, що й для Молдови й для України цей рік був насичений подіями у внутрішньополітичному плані? Які надії Ви пов’язуєте з наступаючим 2011 роком у молдовсько-українських відносинах?

Погоджуюсь, що внутрішньополітичні події мали, деякою мірою, вплив на співробітництво між нашими країнами. Думаю, що цей етап вже завершився, і ми можемо будувати плани на майбутнє як у сфері розвитку міждержавних політичних, так і торговельно-економічних відносин. Сподіваюся, що 2011 рік буде переломним у досягненні позитивних результатів.

Сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що у 2010 році наші держави визначили першочергові завдання двостороннього співробітництва та усвідомили необхідність переходу від декларацій, які іноді носили передвиборчий характер, до планомірної практичної роботи з метою реалізації цих завдань.

Дуже хочеться сподіватися, що у 2011 році будуть вирішені питання взаємного визнання прав власності, завершено демаркацію українсько-молдовського державного кордону, особливо на його проблемних ділянках, відбудеться засідання Міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва, знайде своє подальше вирішення проблема оптимізації залізничного сполучення, транспортних перевезень вантажів та ін. І, найголовніше, наші країни і надалі зберігатимуть у своїх відносинах властивий їм дух взаєморозуміння та добросусідства.

Іон Тома

AllMoldova