Офіційні особи Румунії і надалі не визнають молдавську етнічну меншину

Редакція “Буковини толерантної” віднайшла на сайті Всесвітнього радіо Румунії інформаційне повідомлення, що стосується румунсько- молдавських стосунків. Наводимо текст статті, а також коментар редакції.

Щодо діяльності Змішаної міжурядової комісії з питань нацменшин

Відносини з власною діаспорою та із національними меншинами, які компактно проживають на території країни, налічуються серед основних напрямків політики влади кожної держави. А коли на території двох сусідніх країн проживають представники етносів кожної з них, то це мало б стати важливим елементом поглиблення їх співпраці в різних сферах.

За даними останніх переписів населення в Румунії проживають близько 62 тисяч українців, а в Україні приблизно 459.000 румунів (поділених на румунів і молдаван). Тому і не дивно, що співробітництво у галузі національних меншин стало важливою складовою двосторонніх відносин.

У Базовому політичному Договорі між Румунією та Україною є навіть дві окремі статті, присвячені забезпеченню прав національних меншин, а для спостереження за виконанням зобов’язань, передбачених у договорі була створена Змішана міжурядова комісія. Після кількох зустрічей комісії, у 2006 році сторони прийняли рішення провести спільний моніторинг стану задоволення прав румунської національної меншини в Україні та української – в Румунії. Це було зроблено, щоб остаточно зняти всі спірні питання між Бухарестом і Києвом у сфері забезпечення прав національних меншин і сприяти, таким чином, подальшому зміцненню відносин добросусідства і партнерства між обома країнами.

Експерти домовились, що процес моніторингу проходитиме в три етапи, Протягом кожного етапу планувалось відвідати 5 населених пунктів в Україні та 5 – в Румунії, з яких по два населених пункти визначає сторона, на території якої проводиться моніторинг, а три населених пункти визначає інша сторона. Моніторингова група кожної зі сторін включала до 8-ми осіб, які представляють відповідні центральні та місцеві органи державної влади, а також громадські організації національних меншин. До проведення моніторингу були залучені також експерти Ради Європи та ОБСЄ.

На першому етапі моніторингового обстеження, у жовтні – листопаді 2006 року, спільна група відвідала по п’ять населених пунктів Чернівецької області в Україні та, відповідно, Сучавського та Ботошанського повітів у Румунії. У травні-червні 2007 року пройшов другий етап спільного моніторингу, спочатку в Марамуреші, де компактно проживає більша частина етнічних українців Румунії, а потім у п’яти населених пунктах Закарпатської області України.

Перша частина третього етапу розпочалася у травні 2008 року в Одеській області, а друга мала пройти в червні у повіті Тульча. Однак під час відвідання с. Новоселівка Саратського району виникла проблемна ситуація із анкетами, в ході заповнення яких з’ясувалося, що нібито станом на сьогодні жодного румуна на території цієї сільської ради не проживає. Подальше проведення спільного моніторингу було призупинено.

“Робота Змішаної міжурядової румунсько-української комісії, що складається з фахівців зовнішньополітичних відомств Румунії та України була припинена на невизначений термін,” – заявив керівник Департаменту румунів звідусіль Єуджен Томак, уродженець села Озерене Одеської області. Основною причиною цього він назвав ситуацію етнічних румунів в Україні, які за словами Томака мають права тільки на папері.

“Ми не можемо погодитися із подвійними стандартами Києва. Я маю на увазі різницю між румунами і молдованами. Ми зажадали від української сторони конкретних відповідей на різні проблеми, з якими стикаються етнічні румуни. До отримання відповіді румунсько-українська міжурядова комісія не буде працювати”, – заявив Єуджен Томак. “Наша позиція чітка. Не існує іншої меншини в Україні та іншої мови, ніж румунська (ред. – йдеться про молдавську меншину та молдавську мову). Ми шкодуємо, що в державних структурах України є високопоставлені чиновники, які говорять про дві різні громади. Головною ціллю цих людей є, очевидно, поділ румунської громади (ред. – на румунів та молдаван)”, – сказав нещодавно керівник Департаменту румунів звідусіль що діє при Уряді Румунії.

У рамках офіційного візиту міністра закордонних справ Румунії Лазера Коменеску до України 18 липня 2008 р. відбулись переговори, в ході яких сторони торкнулися необхідності відновлення спільного румунсько-українського моніторингу стану задоволення прав національних меншин в Одеській області і Тулчанському повіті.

Ситуація національних меншин в обох країнах була обговорена і 21 січня в Бухаресті, ході консультацій на рівні Державного секретаря МЗС Румунії з європейських справ Богдана Ауреску та Заступника міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, в ході яких сторони обмінялися думками щодо необхідності забезпечення прав румунської меншини в Україні та української меншини в Румунії, в повній відповідності з двосторонньою правовою базою і міжнародним правом, з європейськими стандартами і передовою практикою в цій галузі. У контексті була обговорена можливість відновлення роботи Змішаної міжурядової комісії.

На жаль досі Румунія та Україна не зуміли подолати розбіжності, а строки проведення останнього етапу спільного моніторингу не визначено. (Василь Каптару)

http://www.rri.ro/art.shtml?lang=12&sec=482&art=98692

Від редакції: Позиція очільників Румунії входить у розріз з низкою міжнародних документів. Право кожної людини вільно обирати та відновлювати національність задеклароване у наступних міжнародних актах: Загальна декларація прав людини; Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод; Декларація ООН про права осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин;  Рамкова Конвенція Ради Європи про захист національних меншин.

Так, в Міжнародному пакті  про громадянські та політичні права зазначено: «Всі народи мають право на самовизначення. За силою цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток».

А в 3 Статті Рамкової конвенції про захист національних меншин відзначено, «що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв’язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі».

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року (http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/),  на території України проживало 258,6 тис. молдаван та 151,0 тис. румунів, у Чернівецькій області проживало 67,2 тис. молдаван та 114,6 тис. румунів.