В ліс чи по дрова

Нещодавно прочитав в Інтернеті інформацію, яка змусила задуматися чим керуються люди, коли роблять щось не тільки всупереч логіці, але й здоровому глузду. Мова йшла про те, що румуномовна газета «Зоріле Буковіней» в матеріалі про М.Емінеску раптом стали з’їзджати з “колії” і розвивати тему другої світової війни, втрат румунів в цій війні і т.п. Де ж логіка, або хоча б елементарний журналістський професіоналізм, не говорячи вже про інші речі та високі матерії. Днями ознайомився з іншою, не менш цікавою інформацією, також з румуномовної газети (“Concordia” – культурологічний, громадсько-політичний і економічний щотижневик від 25 лютого 2011 року № 8). В матеріалі “Cа să ne măndrin, trebuie să ştim…” (“Щоб пишатися, треба знати…”) автор ставить питання “Дійсно повинні пишатися тим, що ми румуни або так звикли писати заради гарного слівця?”… Далі, посилаючись на слова одного заробітчанина, що там, де він шукає своє щастя, краще, щоб не знали, що він румун, продовжує з біллю, що про нашу націю розповсюджується дурна слава по всій Європі – румуни втягнуті в різні злочини: кримінали, згвалтування, вбивства… … Латинські країни старого континенту не хочуть вже визнавати наше кровне родство і не згадують про наші багаті цінності. Продовжуючи філософські роздуми, автор докоряє своїх співвітчизників, що самі не завжди знайомі з ними, стверджуючи, що їх стільки, що вистачило б всім ходити з гордо піднятою головою серед європейців. З викладеним вище, навряд чи комусь прийшло б в голову сперечатися. У кожного народу є особистості достойні наслідування і є речі, які дискридитують його. Однак з тим, про що йде далі, погодитися важко. Читачам пропонують пишатися п’ятю румунськими особистостями, серед яких: Дмитро Кантемір, який залишив цей світ півтора століття до появи на карті Румунського королівства і відповідно румунського народу як такого; Міхай Емінеску, який народився в Молдові також до появи Румунії, а в довершення, щоб підтримати тезис сучасних бухарестських політиків “Дві країни – один народ” до них причислили ще молодого вихідця з Республіки Молдова, нещодавно обраного міністром в уряді Австралії. Як і в «Зоріле Буковіней» почали за здоров’я а закінчили… Що це? Відсутність професіоналізму, чи «косять» під дурня і виконують Бухарестське замовлення? В будь якому випадку, коментарі тут зайві. Залишається посилатися на слова Гомера, який дуже точно охарактеризував подібні ситуації – на чуже зазіхають тільки духовно бідні.

А.Бесарабець

Від редакції: Цей матеріал надійшов до нас на електронну адресу. Ми готові надати можливість авторам зазначених статей надати свої коментарі з приводу даної публікації.