Зокрема, Комітетом підготовлено, Верховною Радою прийнято як закон та підписано Президентом України законопроект “Про внесення змін до статті 9 Закону “Про громадянство України” (щодо національної безпеки) (реєстр. №8468). Законодавчим актом внесено зміни до пункту 2 частини п‘ятої статті 9 Закону “Про громадянство України”,згідно з якими до громадянства України не може бути прийнята особа, засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості), з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави.
Як повідомили у секретаріаті Комітету, попередньою редакцією Закону було передбачено лише, що прийняття таких осіб до громадянства допускається після погашення або зняття судимості. Водночас, у більшості випадків ці особи не мають місця роботи, тобто законного джерела існування, з неповагою ставляться до законодавства України, мають неодноразові правопорушення. Оскільки більшість учинених ними у минулому злочинів можна кваліфікувати як такі, що становлять загрозу національній безпеці держави та окремих громадян (незаконне виробництво та збут наркотичних засобів та психотропних речовин, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон, зґвалтування, виготовлення та збут підроблених державних казначейських білетів, цінних паперів та іноземної валюти тощо), питання щодо доцільності задоволення клопотань таких заявників про прийняття до громадянства України слід розглядати з урахуванням рівня загроз для національної безпеки держави.
Також прийнято як закон та підписано Президентом України законопроект “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” (реєстр. № 7252). Закон визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні. Документом, зокрема, визначено, що “біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань”.
Законодавчий акт містить положення про умови, за яких особа не визнається біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Так, не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема, особа, яка:
вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів;
винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об‘єднаних Націй;
до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім‘ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).
Комітетом також було підготовлено законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції” (реєстр. №2232), ухвалений Верховною Радою як закон та підписаний Президентом України. Документом передбачено створення належних правових засад посилення боротьби з нелегальною міграцією, поліпшення управління міграційними процесами, посилення юридичної відповідальності за правопорушення в цій сфері, забезпечення умов для реалізації прав мігрантів і рівноправних умов взаємних поїздок громадян України та інших держав, активізації двосторонніх контактів у всіх сферах міжнародних відносин, посилення юридичної відповідальності як іноземців, так і громадян України за порушення міграційного законодавства.
Під час розгляду у сесійній залі народні депутати погодилися з пропозиціями Президента щодо, зокрема, включення до тексту Закону положення про ненастання адміністративної відповідальності в разі неприбуття особи до визначеного місця навчання або працевлаштування, якщо це мало місце з поважних причин. Верховна Рада також підтримала думку Президента щодо необхідності виключення залежності від віку або інших ознак осіб, проти яких вчинено злочин, відповідальності за незаконне переправлення через державний кордон України, організацію такого переправлення, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Попередньою редакцією Закону ця відповідальність була передбачена у тому разі, якщо злочин було вчинено проти неповнолітнього або малолітнього.
Низку підготовлених Комітетом законопроектів було ухвалено в першому читанні.
Інформація з сайту: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=281763&cat_id=37486
Scridb filter
Leave a Reply