|
Питання ефективної інтеграції ромів в українське суспільство обговорено в Інституті законодавства Верховної Ради України під час науково-практичної конференції “Страсбурзька декларація щодо ромів: імплементація в контексті демократичних реформ в Україні”
Під час заходу учасники обмінялися думками щодо необхідності вдосконалення державної політики, законодавства та практики державотворення на основі визначених євроінтеграційних орієнтирів, міжнародних норм і стандартів, а також сприяння участі ромів у соціальному, політичному і громадському житті держави.
Перший заступник директора Інституту, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор О.Зайчук привернув увагу присутніх до низки проблем, включаючи правові, що пов’язані з інтеграцією ромів в українське суспільство, і наголосив на тому, що масштабні і динамічні демократичні реформи в Україні у контексті євроінтеграції створюють умови для комплексного їх розв‘язання. Зокрема, на думку О.Зайчука, важливими є нещодавно запропоновані Президентом України соціальні ініціативи, а також активна нормотворча та законотворча робота Кабінету Міністрів і Верховної Ради України щодо їх впровадження.
О.Зайчук зазначив, зокрема, що “своєрідність традицій та укладу життя прадавнього ромського народу, на жаль, часто стають однією з причин його соціальної вразливості”. За його словами, несприйняття ромів з боку деякої частини населення країн, в яких вони оселяються, призводить до того, що найменш інтегровані роми зазнають індиферентного або дискримінаційного ставлення, що, в свою чергу, призводить до їхньої неосвіченості, безробіття, крайньої бідності, захворюваності, безпритульності, злочинності. “Ці та інші соціально-культурні та економічні проблеми, з якими стикається певна частина ромського населення, заважають його інтегрованості у суспільство,”- підкреслив науковець і наголосив, що метою конференції є всебічне обговорення проблем та вироблення узгоджених рекомендацій щодо шляхів їх розв’язання, включаючи вдосконалення українського законодавства.
З науковою доповіддю “Система захисту ромів у контексті права Ради Європи та новели Страсбурзької декларації” виступила А.Санченко, завідуюча сектором правових проблем європейської інтеграції Інституту законодавства, кандидат юридичних наук. Під час доповіді було виголошено результати науково-прикладного дослідження міжнародно-правових норм та практики Європейського Суду з прав людини щодо забезпечення захисту ромів і стану виконання Україною міжнародних зобов’язань з приведення вітчизняного законодавства у відповідність з нормами права Ради Європи.
За словами А.Санченко, норми права Ради Європи, які створюють систему захисту ромів, є підставами для відповідних дій урядів, парламентів, органів місцевої влади держав – членів цієї міжнародної організації. Серед міжнародних договорів, до яких приєдналася Україна, є Конвенція з прав людини та основоположних свобод, Протокол № 12 до цієї Конвенції, Рамкова конвенція про захист національних меншин, Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Європейська соціальна хартія (переглянута), Європейська конвенція про громадянство та інші.
А.Санченко зазначила, що нормами цих конвенцій передбачені механізми контролю за їх виконанням. Зокрема, Конвенція з прав людини та основоположних свобод запровадила Європейський Суд з прав людини, який станом на березень 2012 р. ухвалив остаточні рішення стосовно близько 20 справ за заявами ромів про порушення їх прав, передбачених цією Конвенцією. Підставами цих заяв, зокрема, були напади на поселення та знищення або пошкодження власності ромів; расово-мотивоване поводження у ході поліцейських розслідувань; сегрегація у школах; примусова стерилізація ромських жінок; заборона ромам брати участь у виборах тощо.
У доповіді А.Санченко наголосила також, що основні принципи і пріоритети роботи Ради Європи у цій площині на нинішньому етапі відображені у Страсбурзькій декларації щодо ромів, прийнятій у жовтні 2010 року. Це: недискримінація; громадянство; права жінок і дітей; повноправна участь в житті суспільства; соціальна інтеграція; працевлаштування; охорона здоров‘я; житло; інклюзивна освіта; культура; боротьба із торгівлею людьми; поліпшення доступу до правосуддя тощо.
Доповідачка зазначила також, що Страсбурзька декларація щодо ромів базується на нормах міжнародних договорів Ради Європи та положеннях документів Комітету міністрів, Парламентської асамблеї, Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, Європейської комісії проти расизму і нетерпимості. Рекомендації Комітету міністрів державам-членам сконцентровано відображають позицію вищезазначених органів Ради Європи і є актами політико-правової ваги, що розвивають норми договорів Ради Європи.
За словами А.Санченко, найбільш значущою у справі захисту ромів є рекомендація №R(2008)5, в якій Комітет міністрів визначив параметри загальної політики стосовно ромів і кочівників в Європі. Він рекомендує урядам держав-членів вирішувати питання інтеграції ромів через прийняття комплексних всеохоплюючих національних та місцевих стратегій, які грунтуються на ретельному дослідженні та оцінці потреб ромської громади та підкріплених відповідними матеріальними і організаційними ресурсами. На думку доповідачки, ця рекомендація носить настановчий характер і має програмне та прикладне значення для розвитку державної політики України щодо інтеграції ромів, законодавства і практики їх реалізації на всіх державно-владних рівнях. Реалії життя значної частини ромського населення, яке мешкає в нашій країні, переконують у необхідності цієї роботи.
Наступні доповіді та виступи стосувалися комплексу питань політико-правового, соціально-економічного та культурного характеру. Так, представник Міністерства культури України М.Бударін характеризував політико-правові засади та перспективи розвитку державної політики України щодо інтеграції ромів. Зокрема, він поінформував про діяльність щодо розробки державної стратегії захисту ромів, яка стосується виконання зобов’язань перед Європейським Союзом. За його словами, Міністерству доручено працювати над цією тематикою у рамках виконання Плану дій Ради Європи для України на 2011 – 2014 рр.
Про становище ромів в Україні, їх потреби та можливості доповів Ю.Іваненко голова Спілки ромських громадських організацій “Ромська Рада України”. Про напрями реформування системи соціальних послуг та допомоги найвразливішим верствам населення розповіла представник Міністерства соціальної політики О.Суліма. Виступ О.Худошиної, представника Міністерства охорони здоров’я, стосувався підвищення якості та доступності надання медичної допомоги ромському населенню в умовах реформування галузі охорони здоров’я. Проблемні питання документування ромів та шляхи їх вирішення були темою виступу М.Гарник, представника Державної міграційної служби Міністерства внутрішніх справ.
Впровадженню практики ромського посередництва з метою інтеграції ромів в українське суспільство, про яку наголошується у Страсбурзькій декларації щодо ромів, були присвячені виступи віце-президента міжнародної благодійної організації “Ромський жіночий фонд “Чіріклі” З.Кондур та інших. Йшлося про те, що робота доповідачів полягає у тісній взаємодії між ромськими громадами та органами місцевої влади і місцевого самоврядування, адже значна частина ромів має труднощі, пов’язані з доступом до освіти, житла, медичних послуг та соціального захисту і, зокрема, працевлаштування, тощо. У цьому контексті вартими уваги виявилися місцеві ініціативи щодо інтеграції ромів і досвід їх реалізації, які були наведені представниками Одеської обласної державної адміністрації, Кіровоградської міської ради та інших. Доповідачі схвально охарактеризували співробітництво з ромськими посередниками та підтримали доцільність її поширення в усіх регіонах України, де мешкають роми.
Представники ромських неурядових організацій наголосили на готовності тісно та конструктивно співпрацювати з органами законодавчої, виконавчої та місцевої влади у ході підготовки та реалізації стратегії захисту ромів та національного плану дій для ромів, який передбачено вищезгаданим Планом дій Ради Європи для України, а також інших програм та ініціатив.
Під час доповідей, виступів та обговорень були зазначені певні правові проблеми, викликані вадами вітчизняного міграційного законодавства, законодавства про реєстрацію актів громадянського стану, реєстрацію житла та права власності на землю, благоустрій та комунальне обслуговування, освіту, соціальний захист тощо. Зокрема, були висловлені думки про необхідність комплексного науково-правового та організаційно-правового підходу до законодавчого та нормативно-правового забезпечення захисту ромів. У цьому контексті пропонувалося протягом найближчого часу здійснити ґрунтовний аналіз становища ромів в Україні, який має бути основою подальших відповідних ініціатив на загальнодержавному та місцевому рівнях, що оформлюватимуться у концептуальних стратегічних і програмних документах, а також законодавчих і нормативно-правових актах.
Учасники заходу звертали також увагу на необхідність забезпечення виконання норм чинного законодавства, у тому числі і шляхом здійснення право-просвітницької роботи серед населення та оптимізації правової освіти працівників органів влади та державних установ, зокрема, щодо недискримінаційного ставлення і поводження. Також пропонувалося вивчити можливості тимчасового запровадження сприятливого для ромського населення організаційно-правового режиму діяльності органів виконавчої влади центрального та місцевого рівнів і місцевого самоврядування з метою оперативного вирішення більшості проблемних питань.
Конференція, яку організували Інститут законодавства, Міністерство культури України та Міжнародна благодійна організація “Ромський жіночий фонд “Чіріклі”, відбувалася під головуванням завідуючого відділом концептуальних проблем державотворення Інституту законодавства, академіка Національної академії наук України, доктора економічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, Надзвичайного і Повноважного Посла України Є.Бершеди.
З привітаннями до учасників конференції від імені Ю.Богуцького, Першого заступника Міністра культури України, академіка Національної академії мистецтв України, кандидата філософських наук, професора, звернулася Л.Зубко, начальник відділу культури етносів України та української діаспори. З вітальними промовами виступили також Г.Шиклуна, експерт Офісу Представника Генерального секретаря Ради Європи з ромських питань, та Ю.Кондур Д., президент МБО “Чіріклі”.
У конференції взяли участь представники Верховної Ради України, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій, зокрема, Ради Європи, Міжнародної організації з міграції, Міжнародного фонду “Відродження”, який впроваджує програму “Рома України”, та Посольства США в Україні, засобів масової інформації.
За результатами обговорень учасники ухвалили Підсумковий документ, який буде направлено до профільних комітетів Верховної Ради України, відповідних органів влади та громадських організацій.
Scridb filter
|
Сайт функціонує за фінансового сприяння Програми підтримки національно-культурних товариств, етнічних громад Чернівецької області та української діаспори.
|
Суддям Вищого спеціалізованого суду Конституція України не потрібна
Ми всі давно чекали цього зізнання від суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, але такої відвертої зневаги до Конституції України не очікували. Але промовити це, сидячи на місці, де відправляється правосуддя, вголос та з посмішкою – це вже ганьба.
Щоб зрозуміти цей момент істини – трохи передісторії. У 2008 році двадцятидворічна дівчина Анна Савенкова, яка жила самостійно, працюючи продавцем в спортивному магазині, познайомилася з Валерієм Джамбієвим. Валера був дуже добрий до Анни, витрачав на неї гроші, дарував щедрі подарунки, запропонував руку і серце. Звідки Валера брав гроші, Анні було невідомо, та хіба дівчина в її віці замислювалася про такі речі?! Згодом Валера оселився в квартирі Анни і переніс до неї власні речі. Але жити разом не судилося. В сумці, яку приніс Джамбієв, виявилися речі схожі на наркотики. В середу, 29 квітня 2009 року, Анна зателефонувала Валері та почала вимагати пояснень. Той спокійно погодився пояснити все що завгодно, але не по телефону, а на вулиці. Аня вийшла на зупинку, де її чекав Валера. Він дав їй пачку сигарет, які вона просила купити і відійшов начебто поговорити, бо хтось йому зателефонував, сів в маршрутку і поїхав. А що ж Аня? На неї накинулися перевдягнені міліціонери, заарештували, побили і повезли до райвідділку. У підсумку – обвинувачення у розповсюдженні наркотиків в особливо великих розмірах. До речі, не зважаючи на вказані обставини, Джамбієва ніколи не називали співучасником цього злочину, він зник і ніхто про нього не згадував, наче й не було. Лише через певний час Валерія Джамбієва посадять за контрабанду наркотиків, а згодом на лаві підсудних опиняться й міліціонери, які попалися на продажу конфіскованих наркотиків… Але всі вони відмовляються давати свідчення в суді з приводу затримання Анни Савенкової і кажуть, що не причетні до передачі наркотиків і затримання.
Здавалося б невинуватість Анни очевидна – навіть суд першої інстанції не втримався і визнав дії міліонерів незаконними, так само як і обшук, і вилучення наркотиків. Але суддя Трусова Дарницького районного суду визнала Аню винною у скоєнні злочині та приговорила її до восьми з половиною років позбавлення волі. У вироку зазначалося, що при відсутності законних, належних і допустимих доказів у справі, суд не має сумнівів, що Анна – справжній наркодилер і дуже небезпечна для суспільства.
Саме так в Україні робиться статистика розкриття злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків: справжні наркодилери відчувають себе безпечно, бо годують міліцію, а міліціонери разом з наркодилерами підставляють невинних і отримують нагороди за хорошу роботу і великі пенсії. Чи не тому в Україні рівень наркотрафіку і кількість наркоманів зашкалює?!!!
Апеляційний суд дещо змінив у формулюваннях, але в цілому залишив вирок без змін. Так і залишилися за межами вироку питання, для чого міліціонери цілий тиждень незаконно тримали Аню під вартою, катували, фальшували протоколи обшуку, надали адвоката, який умовляв Аню писати явку з повинною і про Валеру не згадувати. Але наше правосуддя зав’язує свої очі лише для того, щоб не бачити очі невинно засуджених…
Вся надія на касаційну інстанцію – Вищий спеціалізований суд України, який замінив Верховний суд на стадії розгляду касаційних скарг. Суддям віддали приміщення, забезпечили авто та санаторним лікуванням. Але вони так захопилися власними потребами, що навіть забули про присягу і сумління. А їм варто б було пригадати, що відповідно до закону: «Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України….». Український суддя складає присягу наступного змісту: «Я… вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади». Отже, начебто суддя має дбати, щоб всі бачили, як він підкорюється закону і сумлінно виконує вимоги Конституції.
А от вам справжня ситуація, що відбулася 14.03.2013 року в Вищому спеціалізованому суді України на слуханні справи Анни Савенкової. У призначений час, судді на чолі з головуючим суддею Лагнюком Миколою Михайловичем вийшли і зайняли свої місця. Отже, почався суд, М.М. Лагнюк перевірив повноваження адвоката Миколи Ореховського, який був допущений до справи. Але тут виявилося, що в суді присутній захисник від правозахисної громадської організації Денис Ципін, якого всеукраїнська громадська організація «Об’єднання Богдана Хмельницького» у своєму клопотанні просила допустити в якості захисника Анни Савенкової. Ще у 2000 році судді Конституційного суду України записали в рішенні Конституційного суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року (справа про право вільного вибору захисника), що захисником може бути адвокат,а також фахівець в галузі права і представник громадської організації. Час від часу судді різних інстанцій все ж таки підкорювалися Конституції та допускали захисників від правозахисної організації у відповідності до старого КПК. Інколи відмовляли, але завжди соромилися своїх не законних рішень і всіляко виправдовувалися. Але суддям вищого суду нема чого соромитися, вони всього досягли і нічого не бояться, і ніхто їм не указ. Певно, саме тому суддя М.М. Лагнюк відмовив у допуску до участі в справі захисника, який не є адвокатом, а на зауваження адвоката Ореховського про те, що Конституція України дозволяє допускати захисників від правозахисної організації, дослівно відповів: «Залиште собі конституцію, у нас кодекс».
Тепер про головне. Суддя Микола Лагнюк має розібратися, хто винний і не винний у справі Савенкової Анни. Для цього потрібний розум, досвід, професіоналізм і сумління, але добра половина цих цінних якостей у судді, схоже, відсутня. Він забув присягу і не пам’ятає, що його обов’язок «чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді». Якщо суддя дозволяє собі «вчиняти дії, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади» привселюдно, яке він може постановити законне і справедливе рішення?! Звісно, що ця справа законно не вирішиться. На що сподіватися Анні, якщо скрізь «перевертні» в погонах і мантіях?
Постає питання, чи то Анні так не щастить з правосуддям, чи це загальна, звичайна ситуація в країні? На наш погляд відповідь очевидна: суддя, який відчуває себе настільки безкарним, що висловлює зневагу до основного закону України, не може за будь-яких умов сумлінно і гідно представляти судову гілку української влади, не може судити, не може промовляти «ім’ям України». Ще два судді, що були присутні, не зробили головуючому зауваження, а це означає, що вони його підтримували. Отже, якого правосуддя чекати від суддів, які зневажають Конституцію України?
Наступний суд відбудеться 28 березня 2013 року, і він стане останнім для Анни. Звісно, через роки, коли суддя Лагнюк вийде на пенсію, Європейський суд визнає, що судді всіх трьох інстанцій порушили право громадянки Савенкової Анни на справедливий суд. Потім можливо вирок відмінять, Анну виправдають, але все одно молоді роки її життя пройдуть в казематах зовсім непрозорої пенітенціарної системи України, де квітне рабська праця, антисанітарія, повальна корупція і зневага до життя і гідності засуджених. Допоможіть Анні, допоможіть Україні! Ваша присутність в суді, ваші щирі висловлювання на адресу кривдників Конституції, ваша увага до долі ще дуже молодої дівчини можуть поставити суддів на місце, замислитися над своїми прямими обов’язками і почати з повагою ставитися не тільки до Конституції і законів України, а й до людей, долі яких вони вирішують!
Правозахисник Денис Ципін
PS. модераторам прозьба не удолять по возможности перенести нужный раздел.