Що здавалося б може поєднувати українців Румунії та румунів України?! Ну, по-перше, вони довгий час жили в одній державі: спершу – Австро-Угорщині, а потім – Румунії.
По-друге, хоч ці народи і спіткала зовсім різна доля, але є для них певне спільне: вони не інтегрувались відповідно до європейських норм у середовище своїх країн (українці практично повністю асимільовані в Румунії, а румуни – в Чернівецькій області живуть окремими анклавами).
В 2006 році дотримання прав українців в Південній Буковині та румунів в Північній Буковині вивчала спільна моніторингова комісія, до складу якої, окрім представників України та Румунії, увійшли також делегати від ОБСЄ та Ради Європи. У даній публікації спробуємо проаналізувати стан та перспективи подальшого розвитку національних меншин Буковини по різні боки кордонів, а також наслідки та результати моніторингу дотримання прав українців в Румунії та румунів в Україні.
Українці в Південні Буковині
Населення
Дані про чисельність українців Сучавського та Ботошанського повітів сильно відрізняються в залежності від авторства цих даних.
Офіційні дані перепису 2002 року зафіксували, що в Південній Буковині проживає трохи більше 10 тис. осіб, які ідентифікують себе як українці.
За даними російського історика Володимира Бруттера, українців в Сучавському повіті проживає понад 37 тис.
За даними румунського історика Адріана Шийчука, загальна кількість тих, хто говорить українською мовою в Південній Буковині становить від 49,5 до 52 тис. осіб.
Дані моніторингу, проведеного в 5 населених пунктах Сучавського та Ботошанського повітів, засвідчили, що кількість осіб, які неофіційно себе ідентифікують, як українці, перевищує в даних населених пунктах офіційні дані в 2,7 рази. Якщо перенести дані моніторингу на весь повіт, то ми отримаємо близько 30 тис. українців.
Освіта
У сучасній Румунії немає дошкільних закладів та початкової, восьмирічної, середньої школи з викладанням українською мовою. В 30 школах в місцях компактного проживання української меншини Сучавського повіту українська мова викладається як предмет (здебільшого факультативно та за бажанням).
Громадські організації
Союз українців Румунії створений в 1990 році.
Головне завдання СУР полягає в збереженні національної ідентичності українців, української культури, рідної мови, власних традицій. Зусиллями Союзу видаються українські засоби масової інформації (три україномовнi, одна румуномовна газети), публіцистичні та літературні твори. Це, головним чином, переклади української літератури на румунську мову, а також твори українських письменників Румунії.
Як офіційна національна меншина українці мають одне зарезервоване місце в парламенті Румунії, яке посідає керівник СУР С.Бучута. Активно діє Буковинська округа СУРу на чолі з першим заступником СУРу Іваном Боднарем.
Варто відзначити, що щорічно з державного бюджету Румунії на діяльність СУР виділяються значні кошти у розмірі маже мільйону доларів. Виділення таких сум, а також залучення очільників СУРу до роботи в органах влади сприяє загальній лояльності цієї організації до органів влади Румунії. Подейкують що частина СУРівців є агентами спецслужб Румунії.
Демократичний союз українців Румунії (ДСУР) створений в 1995 році, як опозиційна громадська організація до СУР. Очолює ДСУР Дмитро Морган. Основним змістом діяльності ДСУРу було протистояння з керівництвом СУР, поширюючи компрометуючу інформацію через українські та румунські друковані ЗМІ. У зв’язку з переїздом Дмитра Моргана до Бухаресту та втратою з його боку зацікавленості в існуванні ДСУРу на початку 2009 року він фактично припинив своє існування, а рахунки організації заблоковані.
Національний Форум українців Румунії, створений у червні 2009 року, як організація етнічних українців Румунії. НФУР розпочав свою діяльність в Сучавському повіті, але розширює її на території інших місцевостей, де компактно проживають українці. Керівник – Олександр Мандюк, член Соціал-демократичної партії Румунії. Основним активом НФУР стали колишні члени ДСУР. НФУР підтримує дружні стосунки з Вікаріатом УГКЦ в Румунії та «Союзом гуцулів» (офіційно не зареєстрована громадська організація).
Релігія
Більшість українського населення в Румунії була православна, греко-католики переважали на Мармарощині і в Банаті. Після ліквідації Греко-Католицької Церкви в Румунії в 1948 році вірні перейшли на православя.
У 1990 році у Румунії відновлено Православний український вікаріат, резиденція якого знаходиться у м.Сігеут-Мармацієй. Православний український вікаріат перебуває під юрисдикцією Патріархії Румунської православної церкви (РПЦ). Богослужіння і проповіді Румунської Православної Церкви майже повсюдно, крім Серету, відбуваються лише румунською мовою, і через те вона є одним з засобів румунізації українців.
Зважуючи на вище викладені факти, не дивним є рекомендації ОБСЄ за наслідками моніторингу дотримання прав української меншини в Румунії. «Ситуація з українською нацменшиною в румунському повіті Сучава характеризується сильними тенденціями до асиміляції. Під час перепису населення Румунії в 2002 р. значна кількість людей з етнічним українським корінням задекларувала себе румунами, а не українцями, не зважаючи на те, що приватно багато з них зберігають деякі, хоча й слабо розвинуті ознаки української культурної спадщини. Більшість українців не може читати й писати українською і надають перевагу тому, щоб їх діти отримували освіту виключно румунською мовою. В той же час, як добровільна асиміляція була б правдивою характеристикою становища сьогодення, її коріння походять ще з репресивної політики румунського комуністичного режиму, що існував до 1989 року. З цього випливає, що румунська влада несе відповідальність за надання необхідних можливостей та повинна заохочувати тих українців, які хочуть зберегти й розвивати свою етнокультурну ідентичність паралельно до їх цивільної ідентичності румунських громадян». [1]
Румуни в Північній Буковині
Населення
Чисельність румунського населення Чернівецької області зафіксована під час Всеукраїнського перепису 2001 року та становить 114,6 тис. осіб.
Під час проведення моніторингу в 2007 році в 5 населених пунктах Чернівецької області не знайдено відмінностей між офіційними і неофіційними даними про чисельність румунської громади.
Однак, в книзі І.Попеску «Румуни в Україні» автор, народний депутат України, вводить термін румунське населення, до якого безпідставно додає окрім румунів ще й 67 тис. молдаван. Тим самим, підтверджуючи позицію офіційного Бухареста, «яка не визнає молдавської ідентичності окремої від румунської». При цьому, не враховано загальноєвропейську практику «права людини на вільну ідентифікацію». Дана норма зафіксована, зокрема, в 3 статті Рамкової конвенції про захист національних меншин: «Кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою».
Освіта
На даний час в Чернівецькій області функціонують 47 ДНЗ з румунською мовою навчання і виховання. У 2009/2010 н.р. в області діяло 76- румуномовних шкіл та 13 – змішаних українською і румунською мовами навчання. Кількість учнів, які навчаються румунською мовою, складає 18880 осіб. Вищу освіту румуномовне населення може здобувати у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича, де успішно функціонує кафедра класичної та румунської філології.
Громадські організації
В області діє ціла низка румунських національно-культурних товариств: Всеукраїнська науково-педагогічна Асоціація “Арон Пумнул”, Товариство румунської культури ім. М.Емінеску, Товариство “Голгофа” румунського населення — жертв сталінських репресій, культурно-спортивний клуб “Драгош-Воде”, медичне товариство “Ісідор Бодя”, Ліга румунської молоді “Жунімя”, Чернівецький обласний благодійний фонд культури “Дім румунської мови”, “Ліга захисту прав людини”, Румунська спільнота України, Конгрес румунів України. Понад 60% коштів Регіональної програми підтримки національно-культурних товариств щорічно спрямовуються на потреби румунських громадських організацій.
Знову повернемось до висновків спостерігачів ОБСЄ: «румунська меншина, яка компактно проживає на півдні Чернівецької області України, спромоглася зберегти сильну етнокультурну ідентичність та визнає румунську мову як свою рідну. Вони мають змогу навчатися в школах, де всі предмети викладаються румунською мовою й надають цьому перевагу. Очевидно те, що вони також можуть без приховування практикувати культуру та релігію рідною мовою. Водночас, ще багато потрібно зробити для того, щоб покращити рівень знання державної мови членами румунської меншини в Україні. Вільне володіння державною мовою є основою для інтеграції в національне суспільство осіб, які належать до національних меншин».
Тому обом країнам слід розглянути двомовне навчання як життєздатний вибір для збереження рідної мови, з одного боку, та з іншого, — для забезпечення вільного володіння державною мовою. [1]
1. Костянтин Бабак. Спільний моніторинг стану задоволення прав української національної меншини Румунії та румунської національної меншини України: шляхом порозуміння до добросусідства і партнерства. (Вісник Держкомнацрелігії України №1, 2008)
Scridb filter
Молдовани це етнічні Румуни. Комусь вигідно обдурювати нас що ми окрема нація.