Передмістя Калічанка розпочиналося одразу за так званим Єврейським кварталом, куди вела вулиця Калічанська (після зсуву існує лише на картах та у пам’яті старожилів). Згідно з переписом 1900 року на Калічанці було 363 будинки, де проживало 2465 дорослих осіб (1224 чоловічої та 1241 жіночої статі). За віровизнанням тут нараховувалося 1136 католиків, 828 православних, 228 іудеїв і 273 представники інших віровизнань. Значна частина мешканців вважала повсякденною мовою німецьку (852 особи), українську (636 осіб), румунську (505 осіб), інші мови (444 особи). Кадастрова громада Калічанки мала 516 гектарів землі, серед яких 239 га – під орними землями, 34 га займали луки, 59 – сади, 53 – пасовища та 30 – ліси. До складу Калічанки входили і Садки (5). Калічанка, як і решта передмість, мала власну школу та церкву. Австрійська влада у всіх передмістях збудувала муніципальні школи. Школу на Калічанці відкрито 25 жовтня 1873 року. Станом на 31 грудня 1913 року в школі було 5 систематизованих класів (всього 8), де навчалося 386 учнів, серед них 120 вважали рідною мовою німецьку, 86 – румунську, 101 – українську, 79 – польську. В цей час тут працювали Петро Пітей, Петро та Антонія Маґас, Діоніс Бендевський, Герміна Томович, Трифон Фотій, Роза Кон, Фрідріх Пляшке, Ернст Ґвідо Мюкк та ін. Невелика двоповерхова споруда школи на Калічанці служила освітнім цілям в австрійський, румунський та радянський часи. Проте з плином часу приміщення стало замалим, не було гази-фікованим. В1987 році прийнято рішення про зведення на Калічанці нової сучасної школи. Дітей перевели у центральні школи міста, де вони навчалися у другу зміну. 5 жовтня 1995 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 708/22 було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва середньої школи №16 на 836 місць на вул. Білоруській, 77. Загальна площа школи склала 6750,06 м2. Школу звели будівельники орендного ремонтно-будівельного управління №2 асоціації „Житлоцивільбуд” за типовим проектом, затвердженим Міністерством освіти СРСР для загальноосвітніх шкіл № 186 від 30 грудня 1981 року. Про-ектно-кошторисну документацію розробили працівники Чернівецької філії „Укр-житлопроекту”. Сучасне приміщення школи – триповерхова споруда з перехідною галереєю. Школа вийшла гарною і зручною. Церкву передмістя отримало в 1876 році внаслідок перенесення однієї з церков із внутрішнього міста на Калічанку, а саме – із площі Святої Марії. В австрійські часи Калічанка була промисловим районом – тут працювали цегельні заводи, млини й бойня. Цей ра-йон є промисловим і сьогодні. Найбільш відоме підприємство – Чернівецький машинобудівний завод, розташований на вул. Прутській. Історія його створення починається 2 серпня 1945 року, коли було прийнято рішення Чернівецької міської ради № 517 “Про відведення земельної ділянки під будівництво заводу залізничних конструкцій і мостів”. Для заводу відвели площу 16,83 га. Будівельні роботи розпочалися одразу ж. Технічний проект розробили проектна контора “Промстальмонтаж”, технічний відділ мостозаводу № 4 і Чернівецький облкомунпроект. З 1948 року будівництво заводу фінансувалося промисловим банком. Завод зводили на базі зруйнованого в 1941 році парового млина – спочатку відбудували та відремонтували старі приміщення, в яких розмістили виробничі й допоміжні цехи заводу. Згодом з’явилися нові постійні та тимчасові споруди. Звели дво- та триповерхові приміщення головного корпусу, для чого розібрали стару цегляну кладку в поздовжній частині корпусів. Також було зведено одноповерхове приміщення допоміжних цехів. Корисна площа заводу склала 2040 м2. В головному корпусі мостозаводу розмістилися цехи: механічний, обробки, ручного електричного зварювання та кузня. В червні 1951 року мостозавод № 4, згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР від 29 травня того ж року, передали в підпорядкування Міністерству важкого машинобудування СРСР, і з цього часу він відомий під назвою <Чернівецький машинобудівний завод>. У фондах Чернівецького обласного відділу будівництва й архітектури та Чернівецького машинобудівного заводу збереглися документи про передачу 6 жовтня 1950 року мостозаводу № 4 в експлуатацію, акт від 13 серпня 1951 року про передачу заводу в нове підпорядкування, генеральний план заводу, довідка про хід будівництва цеху нафтоапаратури, блоку допоміжних цехів, адміністративного корпусу та інших об’єктів. У перші роки існування цього підприємства його робіт-ники працювали в надзвичайно складних умовах – усі роботи навіть взимку виконувалися просто неба. Взимку працівники змушені були спочатку відкидати сніг, розігрівати зварювальну техніку і тільки тоді приступали до зварювання металевих конструкцій. Часто-густо на заводі не вистачало електроенергії. Робочий день нерідко розпочинався після 11 години вечора, коли місто споживало мало енергії. Першими працівниками заводу стали бійці мостопоїзда № 444, який прибув у Чернівці навесні 1944 року вслід за бойовими частинами Радянської Армії. Новостворене підприємство потребувло не тільки сировину: метал, вугілля, устаткування, досконалу техніку, але й висококваліфікованих працівників, яких на той час не було ні в Чернівцях, ні в області. У надзвичайно стислі терміни треба було перекваліфікувати різноробочих і клепальників мостових ферм у газорізальників, електроверстатників, зварювальників. З плином часу піднялися нові корпуси цехів, завод почав випускати унікальну нафтову апаратуру, яку гідно оцінили споживачі різних країн світу. Сьогодні ЗАТ “Чернівецький машинобудівний завод” здійснює чималий внесок у обсяг експортно-імпортних операцій Чернівецької області. Із залізничного моста на Калічанці можна побачити багатоповерхові будинки цього району. В багатьох із них проживають працівники машинобудівного заводу. Тут розташовані також локомотивне депо та цегельний завод, тісно переплелася промислова та приватна забудова. Район має власну школу, дитячий садок та дві церкви. Неподалік – і Калинівський ринок. Ще донедавна передмістя постачали Чернівці свіжою городиною, фруктами, м’ясними та молочними продуктами. В деякій мірі це значення не втрачено і сьогодні – в межах передмість поряд із багатоповерхівками ще знаходяться присадибні та дачні ділянки мешканців нашого міста.
Джерело: газета “Чернівці” від 3 жовтня 2008 року
На фото зруйнований зсувом міст через залізничну колію, який сполучав Калічанку з центром міста.
Фото з сайту http://chernivtsi.webcontora.com/?paged=2
Scridb filter
Leave a Reply