Радіо Румунія: Передача про українців Банату

Сьогодні, шановні радіослухачі, розповімо коротенько про прихід українців до Банату (південно-західної частини Румунії). Гостем нашої передачі є інспектор з української мови Іван Кімпан, який разом зі своїм батьком Петром Кімпаном написав 2008 року двомовну українсько-румунську монографію українців з Банату під назвою “З високої верховини до зеленої ліщини”. На початку пан Іван Кімпан розповість про цю книгу але і про наступну більш обширну монографію: ”Вже вийшла одна монографія, але вона не дуже багата. Я разом з моїм батьком написав про українців Банату, але зокрема про село Копешель, де я народився. Цього року я підготував більш широку двомовну румунсько-українську монографію українців Банату 20 -століття. Я написав про їхню історію упродовж 20 століття, про всі міграційні хвилі, про українців, які прибули тут із Закарпаття та Галичини та про українців, які прибули пізніше, зокрема під час комуністичного періоду з Сучави та Мараморощини. Це буде загальна тема про українців Банату, їхню історію, освіту, культуру, релігію, обряди та звичаї. “

Далі Іван Кімпан представить коротеньку історію приходу українців до банатського регіону: ”Перші українські сім’ї прийшли у Банат до Тіміського та Карашсеверінського повітів на початку 20 століття. Вони купили земельні ділянки та ліси, зокрема від угорських графів. Не потрібно забути, що в той час Мараморощина і Банатський регіон знаходилися під адміністрацією Австро-угорської імперії. Перші утворені села виключно з українським населенням у повіті Тіміш були Крічова, Мала Черешня, Анталка і Гусарка, а у селі Джора поселилися майже 10 сімей поряд з румунським населенням. У Карашсеверінському повіті українці створили села Копешель, Зоріле й Корнуцеле. Вони прибули із Закарпаття та Галичини, зокрема із районів Хуст, Мукачево і Міжгір’я. Після закінчення Другої світової війни та після аграрної реформи 1945 року, багато українських родин зокрема з Копешель, Зоріле та Корнуцеле і Нова Черешня одержали земельні ділянки у селах Малий Бечкерек, Джелу і Варіаш. Друга і третя хвиля українського населення, яке прибуло до банатського регіону відбулась після Першої і відповідно Другої світових війн. Йде мова про біженців, які врятувалися від радянської влади. Вони оселилися, зокрема у містах та були асимільовані румунами. Четверта хвиля імміграції мала місце після 1960 років, українці приїхали з Буковини та Мараморощони. Боковинці оселилися у містах, працюючи у промисловості та будівництві, а мараморошці у селах покинутих німцями, які емігрували до Німеччини або навіть у румунських селах, населення яких переїхало жити у містах. Це переселенці з марамороських сіл Бистий, Вишавська Долина, Луг над Тисою, Русково, Красний, Ремети, Вишня Рівня, Кривий. Таким чином, переважна більшість українців живе у селах як: Щука, Малі Ремети, Готлоб, Драгомірешть, Малий Копешель, Сока та інші.”

Поряд з румунами і українцями, у Тімішоарі проживають також інші численні етнічні громади, що перетворює місто на суміш культур і релігій. Йде мова про етнічні угорці, німці, серби, цигани, а також болгари, євреї, словаки. після повалення комунізму, тут сформувалися й громади італійських, арабських і турецьких бізнесменів. Пан Іван Кімпан представить кілька даних про чисельність українців у Банаті: ”У місті Тімішоара за переписом населення від 2002 року проживають 813 українців, у місті Лугожі – 682, а в селах Сока – 279, Поганешть-239, Дарова-351, Малі Ремети – 194, П’єтроаса велика – 394 і найбільше у селі Штюка-730. У всьому, в Тіміському повіті живуть 7252 українці, а у Каршсеверінському повіт – 4118, й останнім періодом багато українців пересилилися і у повіт Арад.”
(Христина Штірбець)

Джерело: http://www.rri.ro